Частина 5

нність до цього міста; мабуть, були кам'яні або, крім відокремленого поклала цього міста, причини, залучення туди В'ячеслава. Ми вже мали нагоду вказати, що не один він у цей час відрізняється чудовою прихильністю до керованої ним країн: такі ж властивості мають і Ростислав Смоленськ, і Юр Суздальський, і син останнього Андрій. В'ячеслав, очевидно, любив тихішу внутрішню діяльність, чим військові бурі; так, зробившися Йоківським князем, він зайнявся внутрішньою діяльністю, надавши військові справи Ізяславу і Ростиславу, і на цьому терені він здобув себе народну любов Жевлян. Якщо В'ячеслав і не домагався великокнязівського столу, то на це були серйозні причини. Він мав двох сильних, розумних і честолюбних суперників, Ізяслава та Юрія; якби він почав наполегливу війну, йому довелося б мати справу з тим і іншим поодинці або навіть вміє. Його ж земля була порівняно не велика, народонаселення її не відрізнялося ніколи своєю войовничістю, і притому не бачило ніякої особливої ​​вигоди в здобутті для свого князя Єви. Туров не вирізнявся торговельною діяльністю, і до того ж його інтереси зовсім не були настільки тісно пов'язані з Дніпром і @євом, щоб для нього було важливо мати там свого князя; Потім, всі князі зазвичай поступалися Туров іншим, рідко залишаючи за собою, що міг би зробити і В'ячеслав. І так, навіщо став би проливати свою кров Дрегович? Між тим важко було, навіть неможливо для князя, боротися без підтримки якоїсь сильно зацікавленої області; якщо при тому країна, як у даному випадку Туров, бідна, то збродної дружини найняти не за що; та й надягати на дружину, або на випадкову допомогу того чи іншого міста — означало програти наперед половину справи. Як могла Турово-Пінська волость підтримати свого князя в прагненні до Веву, коли вона не могла сама відбитися від Ізяслава, і В'ячеслав не раз просяв Юря прийти швидше на допомогу. В'ячеслав, звісно, ​​розумів усе це. Характер В'ячеслава Володимировича відображається у всіх його діях і словах. Він любив свій Турів і старався про його безпеку; заради цього кохання, він часто переносив навіть приниження. За зауваженням літопису, він був схильний до любові і миру і не сердився, притому він був людиною.