Але в тому ж 1142 знову В'ячеслав, за згодою Всеволода, передати свій Переяєлавсій стіл Ізяславу, а сам ушель в Туров 15). І жаль, але жодним натяком не вказувати на причини цих постійних переходів В'ячеслава, в Туров. Причини ці могли бути суто суб'єктивні, могли випливати з характеру самого князя, мало розташованого до бурхливого життя, яким необхідно було життя в Переяславлі, особисті симпалйя, щоб жити мирно могли вабити його в Туров. Але чи не слід бачити тут і відображення загального характеру відносин князя до своєї волості в половині ХП ст. У цей час князі починають «ос'дати» у своїх волостях: Юрій засновується остаточно в Ростово-Суздальських землях і довго не вступати в суперечку про великого князівства, Ростислав в Смоленськ, Андрій Володимирович у Переяславі, Ольговичі і Давидовичі при вчинках; зрозуміє про отчинах все криче і креіче стверджується серед князів. Ясно, що ця остання причина змушувала В'ячеслава повертатися до Турова; він там освів, звикся до вологи, можливо, зайнявся розширившим її торгівлі і благополуччям, чим займався Юр у своїх галузях, також довго не вмішував.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
НАЧОР ІСТ. КРИВИЦЬКИЙ І ДРЕГОВИЧСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬ ДО ПОЧ. ХІЇ СТ. 103
Миролюбні стосунки між Мономаховичами та Ольговичами не були щирими і трималися тільки тому, що обфім сторонам було зараз вигідно їх підтримувати. Ізяслав Метиславич чудово розумів, що за першої зручної нагоди Всеволодь здатний розірвати з ним світ. Ось чому, хоча віз Мономаховичі і трималися союзу з великим князем, хоча ми бачимо їх у походах з ним на Володимирка Галицького в 1144р. ивь 1146 т. 16), проте ще попереднього року, Івяслав вважав за потрібне вирушити до Юрія ст. Суздаль для Заключення союзу проти Всеволода; але останній не вдався; тоді він побував у брата свого Ростислава в Смоленськ і у Святополка в Новгород - 6ь тим же співом. Одночасно цим він шукатиме союзу з Полоцькими князями, видати дочку свою за Рогволода Борисовича 1").