дуючих князів; розумно керують своїми волостями. Їхні особисті стосунки до керованих волостів були такі, що про кожен з них лЪФтопис залишила тепле слово. Вони представляють майже єдиний у давній Русі приклад великої князівської сім'ї, в якій ніколи не відбувалося розбратів і суперечок між братами, в якій брати трималися дружно один одного. Великі такої політики вони незабаром набули важливого вирішального значення в напрямках південної і західної Русі: голос одного з братів — був голосом усіх Ростиславичів. В кінці цього. Століття вони, спільними зусиллями, досягають того, що заволодівають усім лівим берегом Дніпра і навіть змушують Ольговичів, споконвічних ворогів Мономаховичів, визнати їх владу.
Після смерті Ростислава сини його яредклали зайняти ЄКевенй) настільки Мстиславу Ізяславичу. Однак вони не вжилися з ним довго. Справа в тому, що ще раніше чЗм Метислав сів на Жевському столі, закликаючи його князі» умовилися сильно обмежити великокнязівську владу і розібрати волості по собетвенному бажанню. Дізнавшись про це, Метислав з'явився у Вев с. сильним союзним військом, осаджував Вишгород і зайняв №єв, і таким чином намагався змусити Ростиславичів укласти с. ним вигідний собі світ 197).
Як і слід було очікувати в такому випадку, між великим князем і Ростиславичами почалися непорозуміння, як сліди недовзирства один до одного. Це виявилося вже на другий рік його князювання. Двоє бояр, Бориславичі Петро і Нестер, невдоволені Мстиславом, обмовили цього князя перед Рюриком і Давидом, стверджуючи, що він хоче схопити 105). Багато праць коштувало Мстиславу, щоб зруйнувати їх побоювання, довести наклеп. Однак відносини їх не влаштувалися. Одним з важливих приводів служили також Новгородські відносини 199); коли наступного року князь Суздальсій Андрій Юрійович послав сина свого Метислава з військами на Кев, на князя Мстислава Ізяславича, ми бачимо зрост Ростиславичів у цьому знаменитому похід.
197) Іп., 365, і сл, 1%) Іп., 370. 109) Іп., 372;
НАЧОР ІСТ. КРИВИЦЬКИЙ І ДРЕГОВИЧСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬ ДО ПОЧ. ХІГ СТ. 135
Як відомо, результат цього походу був такий, що Кев вперше був зруйнований і відданий розграбленню. Великим князем Російським зробив Андрій Суздальсий, і з цього часу Єєв починає втрачати своє значення.
Князь Давид Вишгородеюй, очевидно, був найзатятішим противником дядька свого Мстислава. Ще при першому своєму вступі на Юївський стіл, останній звернув переважну увагу на Давида і тоді тільки з'явився в євреї, коли упокорив цього князя; ов спробував ще раз повернутися до Києва в 1172 р., і при цьому знову поспішили осадити Давида у Вишгород, проте союзники покинули Мстислава, що не дочекалися кінця, військових дій, і він повинен був відступити 119).