Андрій, перш ніж зважитися на війну, послав боярина Міхна сказати Ростиславичам: «Не хочете бути в моїй волбі, ти Рюрік ступай у Смоленськ до брата в свою отчину. Мстиславу скажи: все полягає в тебе, велю тебе не бути в російській землі». Коли прибуток посоль з такими р%чами до Мстислава, то він вел'ль йому у своїй присутності обстригти бороду і волосся. «Іди до свого князя, — говори послу Мстіелав: і скажи йому: ми вважали тебе досі батьком, але якщо ти з такими речами
НАЧОР ІСТ. КРИВИЦЬКИЙ І ДЬОГОВИЧСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬ ДО ПОЧ. ХПЕСТ. 137
надіслав не як кь князю, а як до підручника чи простого чоловіка, то роби що хочеш“ 114).
Досі Андрій все зволікав, припускаючи, що Ростиславичі прийдуть до нього з винною головою. Але тепер зволікати було неможливо. Він скоро зібрав близько 50 тисяч воїнів звірного ополчення і послав їх під начальством сина свого Юрія та воєводи Бориса Жидиславича; він наказав їм Давида та Рюрика вигнати з їхньої отчини, а Метислава полоненого привести до нього.
Під час походу Суздальсмі війська збільшилися величезною кількістю союзників: до них приєдналися всі князі СОЪверянсве на чолі зі Святославом Всеволодичем, князі Полоцюї, Туровеме і Городенсше.
Роман Ростиславич, коли полки проходили повз його землю, також змушений був послати полк із сином своїм на братів; він боявся висловити тоді свій союз із братами тому, що його власна земля могла бути розорена.
При наближенні непрятеля, Ростиславичі залишили №єв; вони вирішили захищатися таким чином, щоб кожен замкнувся у своєму місті: Рюрік у Білгород, Мстислав з Давидовим полком у Вишгороді, сам Давид поквапився в Галич просити допомоги, в чому він і встиг. Союзники насамперед знали ЄВ№єв і частину молодшої дружини відправили під Вишгород. У перший же день Мстіелав дасть їм обом битому, що залишилося нерішучим. Другого дня прийшли всі полки і почалася облога. Під час облоги відбувалися часто жорстокі сутички, від яких сильно страждали обложені. Так минуло близько 9 тижнів, коли прийшов на Ростиславичів ще Ярослав, князь Луцей із усією Волинською дружиною. Він домагався старшинства між Ольговичами і хотів потім зайняти Вев. Але коли йому відмовили, він перейшов на бік Ростиславичів і, повернувши свої полки, попрямував до Білгорода. Союзники, бачачи це відступніше і вважаючи, що Ярослав у тилу у них з'єднається з Галичанами і Рюриком, кинулися бігти з-під Вишгорода. Під час величності їх багато потонуло в Дніїр і загинуло вог преельдовазя Метислава 115).
138 І. ДОВНАРТ-ЗАПОЛЬСЬКИЙ.