Невдовзі після описаних подій, у Смоленськ помер (1180) старий з Ростиславичів Роман, одружений з 1148 на дочки князя Святослава Ольговича 113). Це був чоловік високого зросту, широкоплесий, з гарним обличчям; Смоляни щиро оплакували свого князя, який вирізнявся незлобністю та добротою. Вільне Смоленське вче неодноразово завдавало йому великих несправностей; одного разу навіть вигнало, за його відсутності, сина його Ярополка, але він лагідно переносив образи громадян. незважаючи на те, що він, як старий з Мономахового племені, міг би володіти Кевом, він недобивався цього столу; сам уходив з Кева, коли відповів, що його завзятість може спричинити спустошливу війну. Він взагалі не відрізнявся войовничістю, але чудовий своїм благочестям: так, наприклад, він побудував у Смоленську кам'яну церкву св. Тоанна 120); Таліщев навіть передати повідомленню, що Роман особливо намагався про розповсюдження утворивши, засновувати училища та ін. 121). Так характеризують його літописи.
Смерть Романа збіглася з початком боротьби Ростиславичів Рюрика і Давида, що залишилися, зі Святославом Всеволодовичем.
127) Іп., 406, 407. В Іп., літописі звістка про зайнятий Клева Романом вміщено! в кінці 1175 р. після сповіщення про вигнання Ярополка і заняття Мстиславом Смолеїска. Зрозуміло. Роман спочатку залишив Смоленськ, а потім мешканці вигнали його сина. Непослідовність звивини відбулася, очевидно, від того, що укладач почеринув одну з кривою з іншого джерела, напр. звістці про вигнання з основного Смоленського літопису.
Святослав, княживий тоді у ВКеві, зібрався йти проти Суздальського князя Всеволода Юрійовича за те, що останній плінив сина його Глоба. Але знаючи, що Ростиславичі, особливо ворожий ще здавна йому Давид Вишгородський, скористаються цією нагодою, щоб напасти на нього, вирішив раніше захопити Давида, а Рюрика вигнати. Для цього він вибрав час, коли Давид полював з княгинею і невеликою кількістю дружини на берегах Дніпра. Він також у цей час бував на полювання. Святослав задумав напасти на стоянку Давида і взяти його в полон. Він зробив нападу на нічого не підозрюваного Давида, але останній з дружиною втікав у човни в Білгород, до брата Рюрика. Тим часом Святослав шукав його під Вишгородом. Останній не наважився залишатися довше в Києві, і пішов у Чернігів зібрати і приготувати своїх братів і родичів до майбутньої війни. Між т5м Рюрік зайняв Юєв, а Давид поспішив до брата Романа, де чекали нападеня. У дороги його сповзли посли зі Смоленська з сумною звісткою про смерть брата; Давидь поспішив і зайняв Смоленський стіл (1180 р. залишивши у Вишгород ® сина Мстислава 122).