З цього часу (1180) боротьба між Ростиславичами і Святославом припиняється до самої смерті останнього (1195). Русь направляє свої зусилля на боротьбу зі степовиками Половцями. Цю боротьбу довелося вести переважно Рюрику, володіння якого піддавалися найбільш нападам. Великі походи здійснюються великим, як його тепер називати лЪтопиеь, князем Рюриком, зі Святославом, причому іноді ходять і північніші князі. Такь у поході 1183 р. брали участь Волинсве та Туровські Юрійовичі: Пинсий Ярослав, Гліб Дубровницкий та Метислав Городенський.
142 М. ДОВНАРТ-ЗАПОЛЬСЬКИЙ.
Смоленський князь Давид дуже і неохоче виступає в похол на Половців. Ступняки не могли нападати на його володіння, йти було до них дуже далеко і тому він навіть уникає. походів. Так, під час зборів одного з таких походів (1185 т.), Святослав послав звати Давида. Він прийшов зі Смолянами Дніпром і став біля Трипілля. Але коли знадобилося ще далі піти, то Смоленсьмі воїни склали вище і не погодилися далі йти, кажучи, що вони знемогли, що похід у глиб степів для них обтяжливий і безкорисний, повернулися зі своїм. князем на батьківщину '%).
Між тим у 1190 р. помер ЮМевсий князь Святослав Вєєволодович. Рюрік, як старший у княжому рід, зайняв негайно і послав звідти до брата до Смоленська: "Брати! Ми залишилися старші за всіх у Російській землі, прізжай до мене в Кев; про що треба буде подумати про руську землю, про братів своїх, плем'я Володимира,". У літописі описаний приз князя в Ю'єв. Давид с. Смолянами пріБхаль у Вишгороді. Рюрік покликав його до себе. у №єв на об'їд, посл обідала далечінь йому багато дарів і відпустили у Вишгород. Потім запрошив до себе Смоленського князя на 0б$д Ростислав, син Рюрика, в Білгород. Давиде. побували і там і отримали дари. Давид у свою чергу покликав на бід брата свого і племінників і одариль; він влаштував обід для всіх монастирів, при чому роздав багато милостині і, нарешті, у нього об'їли Чорні Клубуки, степовики живі на південному кордоні Русі. Тоді й ЄЮвляни запросили Давида до себе на бенкет; чим надали йому велику честь.
Своєю чергою і Давид запросив на бенкет всіх Евієвзян і обдарував їх. *) Після цих бенкетів брати залагодили справи Руської землі, і Давид вирушив до Смоленська.
На останньому нараді Ростиславичів було, ймовірно, вирішено одне дуже значне підприємство. Ми вже й раніше бачили, що двоє Ростиславичів володіли здебільшого тодішньої Русі. Їм належали землі до віри від Вишгорода, частина По-