лах Руської землі, хоч і називав Всеволода батьком, тобто старшим. Йонязь Давид відрізнявся твердістю характеру і владолюбством, причому виказував іноді жорстокість; багато рис нагадують у ньому Андрія Боголюбського. Через його стосунки до Смоленського вчення ми знаємо, що він не завжди ладив з ним. Але одному літописному відомо, між ним і Смолянами була сильна суперечка; упокорюючи вче, він вчинив із крайньою жорстокістю: багато з знатних громадян були страчені. 13°} Обурене Смоленскато вча могло наслідувати як внаслідок особистого характеру цього князя, так і внаслідок воєн, які він вель з Ольговичами з приводу останньої суперечки за Кев. Ця суперечка мала в значній мірі династичний характер, не торкаючись близько Смоленської землі, а між тим втягуючи її в боротьбу, в якій вона страждала від походів і нападів. Між тими Смолаяни, ми знаємо, болі звикли сидіти спокійно і займатися торгівлею. Літопис малює його людиною середнього зросту та красивою. 131) Давид мав 4 синів: Ізяслава, Костянтина та двох Метиславів. Таким чином помер останком з Ростиславичів, занять Смоленсюй настільки. Про долі Рюрика, своєю діяльністю мало що стосується історм Смоленська, ми говорити не будемо; післядія роки його життя, боротьба з Романом, прийняття чернецтво та ін., —загальновідомі.
Тепер повернемося кілька назад і розглянемо відносини Ростиславичів до Новгорода і Полоцька. Обіцявши основи їхньої політики— теж, що й батька їхнього Ростислава.
Як тільки помер Ростислав, син його Святослав, сидзвпий тоді в Новгород, зрозумів, що залишатися йому дав можливості; Новгородцеву змусили прийняти його, і він розумів, що як великий князь перемінився, громадяни постараються відійти від нелюбого князя. Ось чому Святослав пішов у Лука таємно, надіславши звідти свою відмову Новгородцям. Потім зібралися, щоб прогнати його зі своїх меж, але він пішов у Торопець, звідки вирушив на верхів'я Волги, де за допомогою Андрієвої дружини розорив Торжок. Брати його в союз з Андрієм виріши-
НАЧОР ІСТ. КРИВИЦЬКИЙ І ДРЕГОВИЧОК ЗЕМЕЛЬ ДО НАЧ. ХІГСТ. 147
ли підтримати Святослава „силою місцевості у місто“. Роман та Мстислав спалили Луки; послів Новгородських, які намагалися пройти в Метиславу Ізяславичу в №єв за князем, перехоплювали. Нарешті, Новгородці, щоб зовсім знесилити партно Святославову, вбили найважливіших її представників, посадника Захалля, Неревина і Незду, вступили в боротьбу проти з'єднаних сил Суздальців, Смолян і Полочан (ймовірно, тзх з уділів останніх, які перебували під вм'яшем Смоленська). владні у В№єв і в слБдующем, нарешті, року Новгородці отримали князя - Романа Мстиславича. 1?)