Найбільш звірними містами Турівського князівства в даний час були Клическ 187) і Случеск, перший в наст. час м%стечко Слуцького у. (Клецк) Мінської губ. а другий-уЪздн. гір. тієї ж губ.—Вперше Клеческ згадується з приводу походу Мстислава Мономашича в 1127 р. на Полоцьких князів: з нього зі своєю дружиною вирушив Б'ячеслав Ярополчич, який, мабуть, мав уділь у Турівській землі, ймовірно, Кличій. У 1142 р. він згадується в числі інших дрітовичських міст, які роздавав Всеволод своїм братам по зайнятий ним Кева 183).
Случеск в 1116 р. був спалений Глібом Мінським А У 1119 р. він замість Клечесь перейшов до Святослава Ольтовича, по вокняженні в Кілевз Юрія Ростовського 191). Близько 1162 р. ім'я заволодів Володимир Мстиславич, але Туровські князі, Рюрік і Святополк Юрійовичі, змусили його піти 19°).
183) Визначене місце розташування Брагіна було зроблено ще Арцибашевим, Пов. про Россі, Т, 109, прим. 408.
186) (м. цікаву статтю про Братинську волость у „Календар (СФверо-Замадного краю“), що видається за редакцією М. Запольського, 1889 р., р. 114 і слбд.
187) Арцибишев, Пов, про Р., Т, нар. 70.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
192) Іп., 356. Професор В. Б. Антонович зараховувати Случеск і Клецьк до Полоцьких уділів ("Монографи", т. Т, р. 20). Але обидва міста були безсумнівно в землі Дре-
Ці міста в даний період і складали територію Турівського князівства.
Ми вказали корінну територію трьох князівств, що нас цікавлять: Полоцького, Смоленського і Турівського. У своєму викладі ми опустили все те, що відноситься до околиць цих земель і, отже, факти про колонізаційний рух ВКривичів і Дреговичів. Про це питання ми поговоримо в одному з наступних розділів, а тепер звернемося до викладеної політичної історії трьох князівств, що цікавлять нас, в даний період.
і ніколи не належали до Полоцького князівства. У 1116 р. Мономах ходив, на Глоба: "Гліб бо бяше воював Дреговичі і Случеск попал" (Іп. 208), а Турівським князівством володів тоді Мономах, слід., Случеск був Туровсюй тород. У 1127 р. Клеческ належав В'ячеславу Ярополчичу (Іп. 210). У 1162 р. Рогволод утік з Полоцьких влад'юай в Случєєк, рятуючись від преслЗдовашя і Полочан і удільних Полоцьких князів (Ін. р. 355) іт. буд.
Історичний нарис, 1*).