Про Ізяслав ми вже говорили. Станіслав тільки й згадується при роздлінні земель, та й то не у всіх літописах. Святополк Туровсюй славився своєю довгою боротьбою з братами. Для історії його ми маємо три різні джерела: літопис, хроніку Мартина Галла і хроніку Тітмара. З них тільки перше і останнє джерело дати слабкі натяки на князівні Святополка в Туров%. Розповідь М. Галла присвячена опису походу Болеслава на Русь, причому матеріалом для опису послужила чи не епічна п'Фсня; розповідь поцяткована неточностями. У розповідь російського літопису з'єднані кілька джерел: вірне сказання про Святополк (ймовірно Новгородське), дуже йому вороже, і уривки з південного, яке ставилося до свого князя з більшою симпалією. Розповідь Тітмара, заснований на
26) Тв. льт., П. С. Р., т. ХУ, нар. 113.
28) Іпат., 83, Лаврент., нар. 118; згадувало про Станіслав Смоленський знаходиться лити пізніших списках наших літописів: Тверська, 113, Ніконовська, нар. 57, лЪтоп. Даниловича, нар. 119 та ін.
оповіданнях саксонських воїнів, що були в похід з Болеславом, має найбільш достовірних характеристик 33).
Святополк родилея близько 980 р. Сказаме більш літопису, бажаючи наскільки можна очорнити його, розповідати, що Володимир взяв себе дружини дружину Ярополка, гречанку, яка „0% не свята“; таким чином Святополк стався "від гріхового корені" 3%); Святополк був одружений з дочкою короля польського Болеслава 51); шлюбь цеть відноситься до кінця 1013 або початку 1014 37). Разом із дочкою Болеслав послав до вчення єпископа Колобрежекого Рейнберна. Святополк у цей час уже володів Туровим, куди і прибули Рейнбернь і дочка Болеслава. Туровсій князь, невдоволений призначенням йому невеликого удилу і до того ж побоюючись, очевидно, за те, що батько призначити Клів», по смерті не йому, готували проти батька свого повстання, в чому діяльну участь брали дружина його і Колобрежейний єпископ. Дізнавшись про це, Володимир заключив усіх трьох у в'язницю 35), з якої Святополк звільнився тільки, за свідченням російських літописів, близько часу смерті батька. Тітмар розповідати, крім того, що Рейнберн займався місіонерською діяльністю до ув'язнення свого (втім, це зовсім так невизначено, що його чи не слід відносити до діяльності Рейнберна в його Колобржекой єпархм), а також уепегар 5$, 404 ш арегю Немає поп ро, ш зестееюо 51910515 ш Фута 1ап4е регес). Ці факти загальновідомі. Вони були тлумачені в тому сенсі, що єпископ намагався поширювати християнство серед меєтних язичників, які ще не прийняли його, то в тому сенсі, що він намагався про прощення Турівської землі до папського престолу. Як би там не