У такому неопредленном положенні, між миром і війною, знаходилися справи Мстиславичів, як раптом померши Веєволод, залишивши Єюєвсий настільки братові своєму Ігореві. Ізяєлав був готовий до воєн, швидко рушив на останнього і зайняв Єєв після завзятої боротьби. Готуючи союз на випадок розриву, з Всеволодом, він успзль міцно укласти його лише братом Ростиславом. З Юром союз не вдався, а до В'ячеслава це князь, мабуть, і не звертаючи з союзними пропозиціями. Ця обідня обставина призвела до негайного розриву між дядьком і племінником. При новій зміні столів, Івзяслав з'їшив, крім того, порозумітися з Давидовичами, він наближався до себе Всеволодова сина Святослава, і зовсім ігнорувати дядька В'ячеслава. Все це змусило останнього начальника непраязні дії проти племінника. Літопис прямо вказує, що він не тільки сподівався на своє старшинство, але виступив за настою бояр, представників керованої ним землі. Він швидко зайнятий насамперед міста своєї області, які відібрані були у нього Всеволодом, отже, Рогачов, Берестій, Клеческ та ін. обставинами, що пішли далі, заальт няв Володимир-Волинсюй, посадивши там свого племінника, сина пит"
Андрія Переяславльскато. Такий спосіб справжній викликав рішучу відсіч із боку Ізяслава. Союзники його, Ростислав Смоленський — Святослав Всеволодович, вирушили на Турівську волость і зайняли саме місто, в якому великий князь посадив сина свого Ярослава. Що боярство було головним винуватцем описаної боротьби, ясно з того, що на деяких з них, ймовірно найнебезпечніших, велий князь вилити свій гнів, вивівши з Турова єпископа Акима і посадника Жирослава Яванковича 18).
Під час подальшої боротьби Ізяслава зі Святославом Ольговичем, потім з Юрем і з Давидовичами, важливим союзником № євського князя є Смоленський князь Ростислав.