На цих собімях обриваються звістки нашого літопису про Турівську область у другій половині ХПІ ст. Ці зв'язки дуже мізерні. Вони тільки дають нам вказане на те, що на початку другої половини цього століття Турівська земля, шляхом завзятої боротьби, встигла пробрети окрему лінію Юрійовичів, нащадків Ізяслава Ярославича, які в ній ослили. Але слабка сама по собі, ця волость ще більше послаблюється розділенням на спадки, хоча до неї і відійшов від Волині доля Дубровницької. Юрійовичі ладнають. з князями решти Русі, але перебувають у підлеглому відносячи до тьм з них, які найбільше посилюються в даний момент.
Зовсім інакше влаштувалися до кінця ХІ ст. для Смоленської землі. Ми вже говорили, що Ростислав Мстиславич багато зробив для самостійності свого князівства; він закріпив цю самостійність своїм особистим вшашем серед князів і тим, що він був і помер великим князем КМівським; у церковному відношенні він зробив Смоленськ незалежним, заснувавши каєєдру; в економічному відношенні Смоленська земля стала при ньому вельми високо тому, що, як ми не раз говорили, він влаштовував свої справи так, що під час найсильніших князівських міжусобій — саме. під час боротьби між Мономаховичами, його князівство зовсім не постраждало ні від ворожих нашостий, ні від частих походів на зовнішніх ворогів. Все це означало чимало, якщо приймемо до уваги, що дремя землі, крім Суздальської, Рязанської та частково Галицької були позитивно розорені.
У істор Смоленська, що наслідує його смерть, ми натрапляємо на чудовий факт: це князівство не тільки не постраждало від розд'язків, але ще збільшилося велике приєднання сусідніх волостей — Вітебської і Вишгородської. Розумні та розважливі Ростиславичі всіли з'їсти в інших княжах; один тільки Роман Ростиславич, як старший, залишився в Смоленську», Рюрік княжив у Білгород і на Волині в Овруч, Давид у Вишгороді, який таким чином приєднався до володінь Смоленських князів, Святослав у Новгород і Метислав у Торопці.
Ростиславичі домагаються мудрої політики батька свого: неохоче вступають у міжусобні війни, намагаються примиряти вороже життя.
184 М; ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКІ.