Ъ, як це суворо витримувалося в Чернігові та Смоленську, але щодо Полоцького столу цього сказати не можна, як ми бачили. Поважна влада тут не встигла утвердитися, оскільки віче взяло рішучий переказ с. Факти вічових рішучих ми вже не раз вказували, але на перелом ХПІХІВ століття, коли настає смутний час в історії Полоцької землі, значення віча ще збільшується. Додамо ще до відомих нам фактів, що Полочани не тільки обирали себе князів і виганяли їх, а й укладали договори. очевидно, без участі, принаймні головного, представницького, князів своїх.
Кратаючи звістки наших листописів дуже красномовно говорять про долю віча в міжземельних відносинах. Так, вже розказано, як у похід Давида на Полоцьк в 1186 р. літопис передає рішення вкласти союз з Давидом: "і чуючи Полочани, і здумавши рішуче: не можемо стати" і ін. 36). Точно
35) Лаврент., 383.
також самостійно укладати союз з Ярославом Новгородським Полоцьке в 1191 р. 37). Одним словом, важливі прерогативи Полоцького вча, крім вирішення дель внутрішніх, полягали в правах вибирати і виганяти князя, укладати договори з сусідніми князями; у разі якихось непорозумінь з князем, воно закликало його до себе на пояснення, як видно з переговорів з Ростиславом Глібовичем; збиралося вче у собору св. Сої. Сучасні звістки високого багато про самостійність самоврядування Полоцька. Вієм відомо вказаші. літописи Бихівця, почерпнуте, очевидно, з більш раннього джерела, що Полочани „вчому ся справляли як Великий Новгород і Псков“ 38). Стрийковський, який захопився цією незалежністю народного правління в Полоцьку, склав навіть байку про правління 30 старшин у Полоцьку, яка, звичайно, є лише наслідувані грецькими про тридцять тиранах 39).
Всм відомо виражеві суздальського літописця, «Новгогродці 60 позначала, і Смолняни, і Кияни, і Полочани, і вся влада як на думу на вче сходяться, на що ж найстарші здумають, на ті ж самі передмістя стануть».
Але наведений погляд літопису на відношення передмість до головного міста аж ніяк не бачить, принаймні по відношенню до Полоцька. ЛЪтописець, очевидно, наводить цей історичний принцип' давньоруського життя, щоб довести правоту вимагати Ростовців. Але скрізь, а т5м біле в Полоцьк, передмістя, по мірі можливосги, поступово, захоплювали все більшу і більшу частку самостійності та незалежності від головних міст. Боротьба їх видно на самому початку історичної самостійності Полоцьких ЁКривічів. Так, ми вже бачили, що у походах на ГлЗба Мінського бере діяльну участь з Мономахом князь Полоцюй Давид, Мінчани старанно захищають свого князя. У цій підтримці уд'яла князю не можна не бачити боротьби його з головним містом, представником якого є Давид. Можливо, що для Мопомаха, дороживши-