„вона кипить ключем“; зате починаючи з жовтня і до весняного часу, приблизно до травня, вся ця нижня частина міста занурюється в таку сплячку, що кипучи за літній час центр виглядатиме тоді мертвим царством. Нижня частина зв'язується з верхньою плашкотним мостом довжина, якого без малого верста, і який призводить на тій стороні ріки насамперед до вузької порівняно низовини, що становить підноліє Дятлових гір і являє собою, у всіх відношеннях, як би перехід від зазорної частини ("Кунавино") в самому. Ця перехідна частина,
так звана "Різдвяна", інакше "Нижній базар", живе до відомої ступенем життям верхнього міста, пожвавлюючись у той же час, зовсім виключно, на весь період ярмарку, від якого він запозичує і її літню гарячку. Що ж до вокзалу Нижегородської залізниці, то він помщується в низькій частині міста, на великому протязі від мосту, і людина, що йде з вокзалу до самого міста, простягає вельми неабиякий кінець через Кунавіно, міст, нижчий!
Нижегородський Кремль надає собою одну з історичних пам'яток міста. Для будівництва його було виписано з Ітамі великим князем Василем ТУ архітектор Франческо, незабаром перейменований росіянами на Фрязіна. Будівля була розпочата 1-го вересня 1508 року і закінчена до зим 1511 р. Франческо-Фрязін обклав старий рів цеглою і, до двох, раніше існуючих, веж Дмитрівської і Тверської, додав ще одинадцять башт, з'єднавши їх кам'яними стінами. Назва цих нових веж: Годинна (нині Олександрівська), Геормівська, Порохова, Кладова, Тайницька, Духовецька, Біла, Борисоглібська, Овірна (нині Миколаївська), Микільська та Коромислова. Дивність останнього назви пояснюється зрадником, що стосується будівництва вежі, що говорить наступне: коли приступили до закладки першої кремлівської балині (саме Коромислової), робітники, згідно з тодішнім повір'ям, заради благополучного завершення будівництва, вирішили закопати живе істота, яке поки що прийшли до будинку; першою підійшла до нещастя для неї молода жінка, що несла на коромисл відра, з якими йшла за водою на Почайну; Заради цікавості вона підійшла подивитись на роботу. Її саме робітники і закопали живцем у землю з відрами та коромислом. Звідси і названі вежі.
Франческо-Фрязін був очевидно технік передбачливий; під стінами і вежами Кремля вивів він величезні кам'яні труби для стоку джерельних вод; така передбачливість значною мірою пояснює надзвичайну міцність та стійкість споруди. Рів улаштований був у Кремля лише у східній частині його, від Геортівської вежі до Коромислової; решта Кремля, побудована на кручах, не потребувала ров. Залишки рову збереглися до теперішнього столу тільки поблизу Дмитрівської брами; в 1888 році на них має будову теперішній Кремлівський бульвар.