MediaArhiv

Частина 2

сторінка 37/159

І воно справді виходити так: при 6,000 жителів у 129-х дзвонах, дзвін яких лунає над Чебоксарами, імфеться до 6,000 пудів. «І виходить—каже Монастирей—що малолюдний і бідний Чебоксар—тород, або ТПібаксара, висловлюючись по чувашеки, стосовно дзвона незрівнянно славні Лондона і Парижа». Справедливість, втім, вимагає сказати, що така дзвіниця в значній мірі пояснюється майже 150 лЪтним існуючим в Чебоксарах дзвонового заводу, дфятельность якого тільки з 1830 року перейшла в область лия дужих дзвіночків, бубончиків і глухареї, прив'язують.

У число церков звертає на себе увагу своєю сильно нахиленою копічницею, що нібито падає вежу, мінатюрна церква Михайла Архангела, притулена до стіни Микільскато собору, що стоїть поруч.

З м'ятних ікон особливою повагою населення користуються ікони Владимтрекою Богоматері та Св. Миколи Чудотворця (в Троїцькому монастирі»). У колишні часи, через відмінне користування м'ятного чиновництва, чуваїги, череміси і навіть татари особливо боялися звертатися до суду з будь-якими скаргами; передбачалося, що Чебоксарсевюй суддя на той час, чи присудить, чи присудити, але обдерти у разі і правого, і винного. Тому судитися ходили до образу Св. Миколая; тут кожен — чи то чуваш чи череміс, чи навіть мусульманин татарин, побоюючись прапора чудотворної Вікони, викладав перед нею правду навіть на шкоду своїм інтересам; за участі обраних посередників тут ке,

перед іконою, закінчувалися сварки і тяж би завжди на взаємне задоволення сторін і завжди без найменшої спроби апелювати в іншу інстанціо. Дуже шкода, що такий патрлархальний звичай відійшов тепер у область переказу.

У 85 верст. нижче Козьмодем'янська

Чобоксари. Дзвіниця, що падає.

красиво розкинулося на схилах правого берега село Іллінська пустель. На нагірній стороні Волги цього району до нашого часу збереглися прекрасні казенні дубові ротці, що становлять окремі лінії. З милості цих гай, для навколишніх жителів, особливо для чуваш, створився досить вигідний промисель-видллка клепів (дощ) для гасових бочок, що відправляються в Астрахань і Баку. Правда, що в

Нині потреба у таких бочках значно скоротилася блатодаруючи систему всіляких цистерн, але все ж таки він і тепер ідуть у справу, причому робота, зменшувана в кількісному відношенні, стала більш вигідною для селянства завдяки тому, що уряд усілякими способами надав селянинові можливість купувати лієний матеріал безпосередньо у скарбниці, минаючи кулаків.