- 108 у Печерських горах, дуже багатий на бітум (до 29°/5), лежали всього на глибинах напівсадіння; нижче залягає ряд інших шарів, що містять бітум в кількостях від 12%/ до 18°/0. Усього асеальту в Печерекому район припускають до пудів. Досить вдала розробка його доставляє це важливий матеріал не тільки в найближчому центрі, але і в віддалені центри. Московські тротуари, бруківки, безліч підлог у різних суспільних будівлях, — все це покрито саме асеальтом, здобутим у Печерських горах. Більшість цих асеальтових покладів відкрита м. Воєйковим, що не мало витратила грошей на виробництво серйозних вишукувань і вдосконалення обробки асеальту. В даний час є два асеальтових заводи в Сизрані: обійдений в 1873 завод Товариства Печерської Асеальтової Промисловості та інший, відкритий в 1875, колишній Воєйкова, нині Сизранського Асеальтового Товариства. Асеальтове виробництво в Роса по суті дуже моподо, але все ж таки в каві-небудь 25 років свого існування воно всіло перемогти забобон щодо переваг всього закордонного: сированський асеальт'є не тільки витіньив закордонний з повіту містечку Россі, але, і сам проник за кордоном. У Поволжі, де він вдало заміняти собою і дерево, і чавун (тротуари, водостічні труби і т. п.) і гд, крім того, він стоїть вкрай дієво, завдяки дешевизні провезення, сизранський асеальт дуже поширений.
У 20 верстах вище Сизрані, біля села Нові Костичі, через Волгу перекинуто гігантек залізничний міст, що є одним з найбільших і замочувальних в м споруджених. Навіть англійці техніки, високі авторитети в цьому дЪл, знаходять, що мість етул є вражаючий зразок будівельного мистецтва *). Мість відкрити 80 серпня 1880 року, у день тезоіменитства в Боз спочилого Імператора Олександра Ц, і тому названий „Олександрівським“.