Кажуть, що розбійники, що попадали в їхні руки, підсмажували, допитувалися в них грошей, причому розправу цю влаштовували так: жертву роздували до нага і скликали закладеними віниками до тих пір, поки не могли добитися від неї, де сховані гроші і всяке добро; опералмя ця називалася "палити на вЪниках". Дуже природно після цього визнавати назву життєдіяльності у вигляді "Жегулів" від слова "палити", всупереч існуючому в Самар і найближчому районі зазвичай визнавати його у вигляді "Клігулів".
„Жегулі“, говорити м. Дем'янов, „художня слава Волги.
волгар схиляється перед Жегулями, як індус перед Гімалаями ". І справді, ця частина Волги вражаюче красива! Ми не помилимося, сказавши, що на всьому протязі великої різкості немає меетности живописніше Жегулевських гір. Чудернацьку і притому без будь-яких штучних прикрас красу природи. замків, які височіють над сусідніми вершинами; в інших місцях виступати ряд грандюзних терас; печери; він глибокий і довгий, але виритий він не руками людини, а створений самою природою. Там те, у цих буєраках, у цих глибоких печерах, знаходила себе прають поволжака вольниця і взагалі віт, кому тяжко жилося в рідних селах і містах.
Кегулі, Молодий камінь.
З Караульного пагорба, яким, як ми сказали вище, починаються Жегулі, що віддаляється від фарватера Волги верст майже на 5 і має понад 100 сажнів висоти, видно Симбірськ і взагалі вся мету вірить на 100 в кожну сторону. У минулі часи саме звідси спостерігали за рухом татар, що мали укрупнений пункт у тому місці, де тепер знаходиться село Олександрівка на Самарській цибулі. Не менш гарна і цікава гірська маса висунулась у Волгу біля впадища ріки Вуса, проти Ставрополя; найвища точка її називається „Молодецьким каменем“; тут колись було на вершинах України. '