Під'їжджаючи до Самар на пароплав, людина отримує дивне враження: здалеку він милується містом, наблизившись до пристані, вражає насамперед неймовірним пилом, який не тільки стоїть над містом, але й відчувається навіть поки ви знаходитесь на пароплав, над самою Волгою. Пил ця Оловато-сіра, що мчить на вас цілими хмарами, складати справжнє пилюку Самари, дитинство, може бути, не дуже заметне для корінного жителя, але зовсім долає людина притисненого. Чомусь, незважаючи на існуюче в місто водопроводу, що подає дуже значну кількість води, мостові більшості вулиць не поливаються і класичний пил гасає над ними так само, як і в блаженні часи відсутності водопроводу. Єдиним убіжищем від пилу служить в Самар Струковсій сад, що пом'ящається в кінці головної вулиці міста-Дворянської, що йде паралельно Волг%. У цьому саду, який м. Монастирій не безумно називає «легкими Самари», місцеві жителі всіх званий вечорами відпочивають від праць, милуючись видом на Волту.
З здав і спорудженої Самари назвемо старий собор в ім'я Казанської Бояй Матері, побудований в тридцятих роках минулого століття; у цьому храмі є стародавнє євангеліє, надруковане в Москві в 1657 році. Інший древній храм - Спасо-Преображенська церква, закінчена спорудою в 1685; в ній дві чудотворні ікони. Новий собор, звертаючи увагу своєю гарною архітектурою і побудований за проектом професора архітектури Яїбера, закладений у 1869 році в ім'я св. Олександра Невського; поміщаючись на високому місці, собор займає панівне в місто становище і добре видно з Волги, з площі ж, його навколишнього, відкривається прекрасний широкий вигляд. В даний час місто прикрашене прекрасним пам'ятником "Олександру П-Царю-Визволителю"; пам'ятник дуже вигідно вміщений серед скверу і з різних боків його значуться написи історичних царствування Олександра П.
Іверсій жіночий монастир, розташований на схил крутого волзького берега в звірній частині міста, почав своє існування в 1852 році у вигляді громади; чаєні пожертвування, посту-
Пам'ятник Олександру П, Царю-визволителю. пивпія в нього, були на стільки значні, що протягом кількох років громада побудувала дві церкви, келії і заклала великий кам'яний храм. У 1860 році громада була перейменована на жіночий монастир і тепер Іверська обитель представляє собою як би окреме містечко, церкви і житлові споруди якого містяться вкрай чисто і дбайливо. З торгово-промислових будівель відзначимо грандіозний паровий млин братів Башкирових, нещодавно збудований елеватор, вм'ящучий до 800,000 пудів зерна та Жегулівський пивоварний завод, що постачає прекрасним пивом.