Немає нічого дивного в тому, що в краї, що зростив таких типових розбійників, як Уран, Стенька Разін, Еєдка Шелудяк та ін., існує безліч народних повірії про скарби, зариті розбійниками то там, то сім, скарбів, зрозуміло, огороджених всілякими змовами і чаклунів. Тому цілком природно, що весь район нагірного берега великої ріки на тому протяженні, де особливо широко розгулювала вовжака вольниця, тобто починаючи від Симбірська аж до Царицина, переповнений повір'ями, легендами і розповідями про розбійників і закопані ними скарби; при цьому, звичайно, ім'я Стеньки Разіна фігурує частіше за інших. Таке повір'я про шатрапений скарб, заритий, по преданйо, в селі Шалтрапахь, Буїнського повіту, Симбірської губернії; закопано в цьому скарб 40 метрів-пудівок золота та дві скрині перлів, та 4 пуди меді і належало це все братові Стеньки-Івану Разіну. Кому дістанеться скарб, хто зуміє затовар його перемогти, тоть може золото і перли себе взяти, а медь роздати нішою брали; останнє, звичайно, виконати було б не важко, особливо ім'я на увазі 40 пудівок золота, але справа в тому, що скарб досі нікому не дався в руки. Інший скарб, закопаний, за преданпо, в селі Матюніної, Сенгілейського узда, Симбірської губернії, ще багатший: цінність цього скарбу народне повір'я визначати в 104 мил. руб. Проживала в шістдесятих роках «у сілах Підваллі напівбожевільна шукача скарбів селянка Абрамова-Азовська, яка вічно намагалася добути ту «розрив-траву», посеред якої можна оволодіти скарбом, повідомляла про нього розповідь до такої міри характерна, що ми вважаємо за потрібне привести й за потрібне привести й за потрібне привести до нього потрібне приведення до нього. (206 стор). "На подвір'я Філіпа Самсонова покладено скарб у 104,000,000 рублів. Там знаходиться жерстяна таблиця, прибита до матиць з чорного дуба. У вихід стоїть стіл; на стіл лежить євангельська книга, тут же стоїть і блюдо, а на блюд лежить камінь-самосвіт у півтора фунта. шипоничка, або кільце, блискуче як золото.
- 119 та тут же Арсидима Бола Матір і Нікола Милостивий; перед їхніми іконами горить велика невгасима буря. У кладу покладено подвійне золото, срібло — всі хрестовики, перли та медні гроші все з конями. Біля скарбу коштуватиме пристав (чорт) і нікому не дає грошей: раптово трава знайдеться зі сходу і скарбниця туди піде, є підвал, туди й піде скарбниця. То візьме цей скарб, тому побудувати собор-церковь і поставити в ній життєдайний хрест, що перебував у вихід, а ікону Арсидими Бояйей Малери віднести в Соловецький монастир, де вона була раніше».