- - 184 рою до 4 рублів на добу. Тут же, біля пристані, тулилося безліч шинків і харчевень, в яких промотувалися до чиста ці трудові рублі. Кабатчики заробляли настільки, що незабаром зверталися до солепромышленников; але, звичайно, більше заробляла скарбниця, якою соляна Владимрівська «пристань» давала понад 8 мільйонів рублів щорічного доходу. В даний час ніяких складів солі у Владимрівку немає, та й бути їм там не зачем, так як сіль, що підвозиться залізницею і волами, прямо вантажиться на судна; Ні, зрозуміло, і колишньої кипучої діяльності на пристані, немає колишньої кількості шинків і немає колишнього розгулу.
Коли російський уряд задався високо-справедливою метою знизити вартість солі для безлічі мільйонів споживачів такого важливого продукту, він приступив до будівництва солевозної залізниці від пристані Володимирівки до Баскунчацького озера. Загальна довжина цього рейкового шляху 54 версти, а рахуючи його з побічними і роз'їздними шляхами 72 версти. Вартість будівництва дороги простягається до 8,200,000 рублів, що складає по 68 тисячі з версти головного шляху - ціна здавалася б величезна, якщо прийняти в розсіче, що шлях пролягає по зовсім рівній м'ятності, що не вимагала ні насипів, ні виїмки і що здавна дороги. Але треба прийняти в розрахунок, що рухомий склад солевозної дороги вже по самому роду її призначення - підвезення настільки громіздкого і дешевого продукту, як сіль-дуже великий, ціни на робочі руки під час будівництва були дуже високі, та й самі роботи вимагали чималої праці, тому що важкий грунт Чимало зусиль від робітників, піддаючись тільки брухту та кирк.
Власне щодо Баскунчакського озера, як лежалця на порядному розстоянні в сторону від Волги, ми могли б обмежитися лише вищесказаним, але через важливість його значення для краю ми сподіваємося, що читач не постує на нас, якщо ми присвятимо йому сторінку-другу нашого нарису.
Дорога до озера пролягати степом, подібним до якого ви навіть у Поволжі насилу втрутите: ні пагорба, ні деревця, ні кущика. Глинистий грунт покритий тріщинами від пекла, що панує тут. Навколо - переважна мертва тиша. Зрідка майне група хатин — малесеньке чумаційне селище — і залим знову неозорий степ, у який не тільки не залітає птах, але в якому і з комах ви зустрінете хіба що невибагливого тарантула.