Але ось ми минули Смязжеськ і милуємося з палуби пароплава і роком водною гладдю красуні Волги і її красивим правим берегом. Чим ближче рухаємося ми до Базані-цього великого центру розумової та торгової живни середнього поволжя тим пожвавлення робиться могутня РФ: снують пароплави, поскрипують важкі барки, талцимі буксирами, що пихтять з усіх сил; мелькають човни, що швидко ковзають по гладкій водній поверхні. Нарешті, пароплав наш забирає вбік, робити поворот, і ми під'їжджаємо до пристані, навколо якої кипить найжвавіша суєта.
ава ТУ.
Є ЄР
азань, давня татарська столиця, представляється з Волги у вигляді довгої вузенької стрічки, один кінець якої, найближчий,
немов унизаний вежами, церквами, кріпосними стінами і високими здавами, інший же губиться вдалині, задернутий туманом. І за своїм місцем знаходження, і за характером населення, і, головне, за своїм минулим Вазань є ніби поріг з Європи в Азшо. У стародавні часи Казань була тим страшним м'єетом, тим "гніздом змійовим", з якого налітали на Русь диха і численні орди, напоївши землю російською кров'ю. Тепер це є розумовий центр Поволжя, прекрасне університетське місто, зумів і зберегти при сучасній європейській зовнішності риси свого азйатського минулого.
При погляд на Казань мимоволі пригадується та в'кова боротьба, яка для кожної зі сторін виникла з найнагальнішої необхідності-із-ва вопросу про життя та смерть; з одного боку Азія ставила оплот проти расітирявітійся Русі і збільшувалася її могутності, з іншого — Русь прагнула закріпити за собою раніше завоювання і знехтувати себе майбутнє мирне розвиток. І ось у результаті боротьба не на живіт, а на смерть двох богатирів - Москви та Казані. Не дивно тому, що, дивлячись на тенерішій мирний розумовий центр Поволжя, мимоволі пригадуються велика сім'я минулого і криваві жертви, понесені російським народом за володани Казанню; встають у пам'яті імена великих князів: Василя Темного, Тоанна Ш, Василя Г, „чинивихих феноту Казанської землі“, та імена дорого обійдених Русі казанських царів Улу-Махмета, Махметь-Аміня, Шиг-Алея, Саїг-Гірея та інших; над усіма ними постати величний образ Грізного Царя, під могутніми ударами якого впало царство Казанське.