З саратівських храмів чудові: Казанська церква, заснована при заснуванні самого міста; при цій церкві був пізно заснований чоловічий монастир, переведений в 1822 до м'ятності, званої Лисою горою; Троїцьв собор, що був раніше дерев'яним і збудований кам'яним у 1697 році за наказом царів Петра і Тоанна.
У Саратов видаються дві газети - "Саратовський Щоденник" і "Листок". г ” я Правий берег Волги, починаючи від Саратова вниз, представляй дуже жи-,
величний вигляд: він унизаний безліччю далек, хуторів, сіл; все це потопає в зелені садів, все це оживлятимефетність. Далі ж, 20 версть нижче Саратова, берег різко знущає свій характер: він представляє ряд голих стрімчаків, що носять загальну назву Столбичів.
Стовпці трохи менш знамениті на Волг, ніж У&єгулі; від них власне починається низовий плес Волги. Ширина ріки досягати тут до чотирьох версть. Картина Столбичів дуже еееевктна. Ви бачите то колосальні бруствери, вирізані печерами, то видатні горби, з профілем надзвичайно оригінальними, то кашячи стіни, зриваючись до Волг з величезної висоти. Багато з окремих пагорбів, або, як їх називали тут, шиханов носять особливі назви, пов'язані з легендами про колишніх розбійників.
Верстах о десяти Баньнівці, поблизу села Лапоть, турист побачить з пароплава високий шихан, що круто обривається до Волг і імфує у висоту
Стовбичі на Волзі.
понад 60 сажнів. Шихан цей витий бугор Стеньки Разіна. Кажуть, що в наявній на пагорбах під час воно утримувалися ілені; правда це чи ні, сказати, розум Бетея, важко, але вірно те, що яма справді є і що в ній при розкопках знаходили багато кісток; якщо ці кістки залишки різних плівних, то не важко збагнути в яких зручностях вони містилися. По преданпо, Стенька Разін довго жив на цьому пагорбі, причому житло його було відправлене з неймовірною розкішшю, а на найвищій точці шихана стояло у вигляді трону розкішно видлане крісло. З цього крісла горезвісний розбійник стежив за суднами, що проходять Волгою, з нього ж робив він розпорядження і лагодив усяку розправу: махне він хусткою і судно зупиняється.
Народ твердо вірить у те, що в пагорб Стеньки Разіна закопати великий скарб. Не мало було мисливців відкрити цей скарб, але, на жаль, він нікому досі не дався, оскільки він зачарований.
Тут до речі буде привести м'етну легенду, що відноситься до бугра Стеньки Разіна і заритому в ньому скарбу.
Це було давно. Ішло Волгом судно, яке тягне бурлаками. Коли зрівнялися з бугром Стеньки Разіна, один із бурлаків опитав товаришів, чи серед них бажаючих побувати з ним на пагорб. Мисливець знайшовся. Зійшли на берег, перший бурлак і говорити товаришеві: «Демотри ти, що б не побачив, що б не почув,— мовчав.