Околиці Симбірська дуже гарні, з них відзначимо, що знаходиться в 8—4 верстах, село Киндяковку із закинутою панською садибою на урвище, що нависло над Волгою. Існує думка, що це саме той самий «обрив», який фігурує у знаменитому романі Гончарова, чому повірити тим більше не важко, що письменник багато разів бував тут і, звичайно, не міг залишатися рівним.
амоачічіо иооз 9 очножчейу І 9 побитий хтось т"ь нодушним у поетичному характеру цієї м'єтності; у всякому разі написане ним щодо обриву в його роман дуже підходити до дійсності, що є в Кіндяковк.
Порівнявшись із Симбірськом, ми не можемо не сказати, що витончена зовнішність здавй, що оточують ВЪнець, порівняно хоропці тротуари, миліші садочки, вид з гори на вовгу панораму,
все це справляє вкрай приємне враження, все нагадувати, що колись Симбірек був «дворяним гніздом», милим куточком, в якому жилося людям весело і пляма. В даний час жити в Симбірську було б не весело, так як життя його мати до певної міри сонний характер. 40-тисячне населення! Міста власне тільки раз на рік зовсім прокидається на час Збірного ярмарку, який до другої половини нинішнього столу розвинувся на стільки, що стала мати дуже серйозне значення і обороти його простягаються до 15 мільйонів. руб. Названіше Збірної сталося від того, що ярмарок відкривався на першому тижні Великого посту після збірної неділі.
57 верст нижче Симбірська, на правому березі Волги, розташоване маленьке повітове місто Сенгілей (4000 гравців). Саме місто більш ніж скромне; Тільки будівлі присутніх мертві та пожежна каланча дають уявлення про те, що невелике скопище будівель, зване Сенгілеєм, є місто, а не село. Але біля самого берега тут багато хлібних комор, що належать іногороднім самарським і симбірським купцям, які, скуповуючи хліб у місто та його околицях, з відкриттям навігащі відправляють його в Рибінек; Хліб ети перемелюється тут же водяними млинами, розташованими на річках Сенгілейк і Тушкін. Сенгілей пожвавлюється тільки в початку навігації, коли відбувається навантаження хліба і починається всяка метушня серед місцевого населення в частині притискання себе прикажчиків, конторників і т. п. посад по торгових справах; але до скінчан навігації звичайне життя вступає у свої права і Сенгілей знову звертається до неймовірно глухої сонної глушині.