Перше враження туриста при сході з пароплава на казанській пристані безсумнівно непрлятне; якось важко віриться, щоб такий важливий центр Поволжя міг хизуватися такою жалюгідною пристанню та ще й пристанню, що отетоє від міста майже на сім верст. Волга робить тут крутий поворот до юту, сильно напирає на лівий берег і майже завжди в повені відхоплює від нього неабиякі шматки; тому каванская пристань щорічно навесні представляє в якійсь своїй частині картину якогось руйнування. Щойно ви сходите з пароплава, як бачите наступне: вузька піщана смуга з ямами і вибоїнами і на ній у два ряди непоказні дерев'яні споруди — чи то бараки, чи то балагани, призначені під лавки, шинки, шинки та съфотные. Під час повені вся ця пристань заливається водою і тоді імфет вигляд непоказного плаваючого селища; у цей час пароплави чіпляються майже на 8 версти ближче до міста. Дорога від пристані до міста, нудна й одноманітна, наводити на мандрівника якесь поневіряння своїми вибоїнами і взагалі своєю неприйнятністю.
Її обережністю; по сторонах її кущі і болотці, а попереду щось ніби міста - це Адміралтейська слобода, про яку йшлося вище в історії міста. На тому миті, коли колись Петром Великим було влаштовано адміралтейство, височіє тепер величезний крупчатний завод Романова, славетний під назвою Романівського млина. Млин цей вироблятиме кращу крупчатку, перемальовуючи щодня близько 1500 пудів пшениці, так що не без підстав вона вважається однією з найважливіших на Волгів. Поряд із млином біля берега річки ВКазанки помщається весняна пристань.
В даний час від так званого Устя, тобто селища біля справжньої казанської пристані прямує кінно-жовзна дорога, яка, починаючись від Устя, проходить через Адміралтейську слободу і дамбу в місто, і потім прямує Проломною вулицями; Дія свого дорога відкриває о 6 годині ранку і кінчає його о 9 годині вечора. Шлях, нею скоєний, триває на стільки довго, що 'зду на звичайному звощику можна було б, мабуть, віддати перевагу, хоча вона й коштуватиме втричі дорожче, якби не вибоїни, даючи себе знати на шляху від пристані в місто.
Адміралтейська слобода з'єднується з містом дамбою до-не можна поритої нескінченними підводами, що тягнуться від міста до пристані і назад. Ліво від дамби, біля берега річки Казанки, на невеликому кургану, височить пірамідальної форми, увінчаний хрестом пам'ятник за незмінним при взятті Казані. Зовнішність його «досить похмура, цілком відповідає меті служити братською могилою десяткам тисяч православних воїнів, тут закопаних «їхні ж імена Ти, Господи, в'єї».
Пам'ятивши загиблим воїнам.