Пройдіться по Сарепті, огляньте її, помилуйтеся красивими будинками, безліччю високих тополь і тінистих дерев, що прикрашають місто, і ви захопитеся акуратністю і порядком. Вуди б ви не кинули погляд, усюди ви побачите ялин праці, енермі та суворої дисципліни. Серед того спекотного степу, в якому виросла Сарепта, вона є ніби втішною оазою і, треба правду сказати, незважаючи на деякі нововведення, старі традиції цієї оази не впали ще й досі. І тепер справжній сарептянин не тільки при вітрі зі своїм, але й при вітер з чужою людиною, не скаже "пан", а скаже "брати" і воістину шкода, що таких справжніх сарептян стає все менше і менше.
За своєю зовнішністю Сарепта є один з найчарівніших куточків Поволжя: охайна, з брукованими вулицями, з тротуарами, обсадженими тополями, з басейнами чистої, прекрасної води, вона потопає в зелені, і поруч з навколишнім степом представляється мандрівникові найсимпатичнішим світу. Під час високої води пароплави пристають за півверст від Сарептії, а за спадом вод пристань перекладається за дві версти від колон. Навряд чи треба говорити про одне з найголовніших виробництв Сарепти-гірчиць; по всій імовірності, кожному читачеві вивчено, що Сарешта, за м'яким висловом, дуже популярному на Волг, засмучує не тільки все Поволжя, але і всю Росспо. Звичайно, ми не будемо рекомендувати читачеві при зупинці пароплава у пристані запастися цим м'етним продуктом, але там знайдеться чимало й інших, як роду віфетних на Волг сарептеких пряників і знаменитого на всю Росепо сарептекого бальзаму.
Правий берег Волги, нижче за Сарепту, представляє картину повну досить похмурого одноманітності; Мефета селище видалені один від одного на болі розстояння і, позбавлені всякої рослинності, мають вигляд настільки ж неживий, як нежива вся м'ятна, в якій випалений сонцем степ чергується з гарячими пісками. На лівому березі трапляються подекуди луки і порослі дубняку. Зрідка перед поглядами туриста промайнула рибальська ватага, як називаються тут якнайменше окремі хутори рибалок, або видніється вдалині пара-друга кіна.