Добре прогулятися літнім часом укегулівським лісом у прохолодній тні його густого листя. Добре помилуватися з вершини диких Жегулівських скель розкішними широкими краєвидами на Волгу; дали розкинуті там перед вами на неозорий простір. З великим інтересом можна пополювати на Жегулях по тамтешніх лісах і ярах на постійних мешканців цих левів: бурого ведмедя стерв'ятника, вовка, лисицю та зайця. Біля самих берегів великої ріки можна успішно здійснити полювання іншого виду: там у очеретах і затонах живуть величезні стада диких качок і бекасів.
Зважаючи на те, що ми з читачем у нашому слідували за Волгом від Нижнього досягли Самари і того, що у всіх прослідкованих нами губернах, а частиною і сусідніх з ними, найчисленніший контингент інородського населення становить мордву, вважаємо не зайвим сказати про це.
Мордва по суті відносяться до чудного, або фінського племені, і під цією загальною назвою мається на увазі велика група племен, з яких головними є ерзя і мокша. Ерзя більш численні, всі зосереджені в південній частині Нижньогородської і північно-східній частинах Симбірської губернії; Мокша — плем'я, надзвичайно розсіяне по всіх губерніях, де живуть мордва; в «Ш и [Х вукь» був відомий під прізвищем Буртасов.