Петро Великий дивився на діло з ще більшої точки зору; приймаючи в розрахунок положенні Казані поблизу пошивши Ками з Волгою, він захотів зробити Казань центром торгових зносин із Сибіром, Китаєм, Перчею і середньоазатсекімі ринками; з цією метою він приймав всі міри до того, щоб розвинути в місті торгівлю і промисловість. Шляхом різних пільг, колонізаційні краї, шляхом освоєння спокою на середній Волг було тоді багато досягнуто. У Казань почали стікатися купці та ремісники, і місто стало швидко рости та багатіти. Потім, далі, за наказом Петра були засновані у Вазані сукняні фабрики і шкіряний завод, а пізнє місто отримало ще значення великого центру російського суднобудування і не тільки річкового, а й морського. Так, наприклад, в 1710 році була відправлена в Балійське море з Казані побудована тут ескадра з п'яти кораблів: "Місто Казань", "Овірна зірка", "Сонце", "Орель" і "Полумсяць". Невдовзі після того було збудовано тут вісім суден для азовського Флоту. Завзятим сподвижником Петра у справі казанського суднобудів'я був головнозавдаючий корабельними лісами всього Поволжя Микита Алеєрович Кудрявцев, один із видатних казанських діячів першої чверті ХУШ'ка.
Очевидно, Великий Перетворювач Росслі, зупинившись остаточно на Базані, як центр рясного лісами краю і до того ж центр, який уже заявив себе в частині російського суднобудування, указом 1718 заснував Казанське адміралтейство, яке протягом 112 років свого подальшого існування поставило для касійського флоту до 400 судів різних найменувань. Мъфсто для адміралпотрвя б збрав б =} - г тейства було обрано поблизу села Бежболди, на землю Успенського монастиря, на березі рЪки Козанки; відповідає воно місцезнаходженням нинішніх весняних пристаней військових складів, крупчатого заводу Яуравльових і вагонного дено кінно-залізниць. Таким чином, на просторах двох десятин були розкинуті здавйя Казанського адміралтейства, і нині шве кам'яні військові стекла.
ди - залишки адміралтейських здавй. Н. А. Кудрявцев, якому було доручено все це дЪло, взявся за нього із властивою йому енермією. Набраний склад майстрових і робітників уміє з селянами села Бежболди, жваво приступив до спорудження слобідки, що розрослася після Великої Слободи і зберегла до теперішнього часу назву Адміралтейської. Потім було споруджено сім елінгів, на яких повинні були будуватися судна, корпуси провантеких магазинів, майстерні, казарми та льйові сараї. Все це було оточене глибоким ровом, що йшов від берега річки Казанки, що гинув адміралтейство і впадав нижче його в річку; рів призначався частково для огородження зданйй, частково ж для смолешя в ньому льєних кораблебудівних матеріалів, з метою надаючи їм протигнильних властивостей.