ванний Батиєм на Ахтуб, в 70 верстах від Астрахані, був зруйнований союзником Тоанна Ш Менглі-Гіреєм, Астрахань, що була до того часу тільки багатим торговим містом, прокладала нове важливе політичне значення і, нарешті, робиться столицею царства Астраханського. В якості столиці татарського царства, Астрахань у той час за характером своїх жителів, за своїм внутрішнім устроєм і навіть за своїм виглядом мала бути велика подібність з Казанню, столицею однорідного з Асграханським - царства ВКазанського. З Х\У стольмя увійшло у звичай, що різні татарсве царевичі і, так би мовити, татарська золота молодь із Золотої Орди була на службу до великого князя московського; завдяки цим людям, постійно зберігався зв'язок Астрахані з Москвою, яка, однак, не дуже дотепно ставилася до різних дружніх заяв татарської столиці. Останні довели, що це недовір'я мало засноване; в 1551 році астрахансий цар Ямгурчей наважився віддатися московському цареві і продовжувати царювати в Астрахані на правах російського присяжника; Тоан Грозний прийняв це запропоноване, але Ямгурчей виявився зрадником, затримав російського посла і навіть пограбував його. Поплатитися за цю зраду довелося йому дуже скоро: завоювавши Казань, Тоан Грозний вирішив опанувати також і Астраханью; Перевір'я це посл завоювання Казані здавалося тим менш важким, що Астрахань не вимагала такого величезного війська на землю її, та й саме царство Астраханське не могло бути противником настільки сильним, як царство Казанське. У 1554 році в Астрахань було відправлено тридцятитисячне військо під проводом Головіна, Вяземскато та колишнього астраханського царевича Дербиша. Астраханський цар Ямгурчів, щойно дізнавшись про наближення росіян, О'жав із міста, і Астрахань без кровопролиття відчинила ворота російським військам, які й зайняли місто. Для огородження новоприєднаного влади від нападів кочівників і розбійників місто було обнесене стіною і полісадом, а в 1582 році було приступлено до зведення кремля на Заячому пагорбі. Кремль цей будувався дуже довго; будівництво стін його завершено в 1692 році; коло його дорівнювало тоді 945 сажням, довжина 225 сажнів, а ширина 175 сажнів. Зі східного боку примикав до кремля розташований на тому ж бугр Біле місто. Воріт у кремл було четверо: з боку Волги під Вороєною вежею, головний прохід до Білого міста під соборною дзвіницею, Микільсвя в північній частині та Житні в південній частині (від колишнього тут житнього двору).
Далека історія Астрахані протягом більше двох століть представляє літопис важких подій, пережитих містом.
У 1605 році астраханці визнали царем Лжедимитрая, незважаючи на уб'єдея арх. Оеодосля не вірити самозванцю; ОЕеодосій був схоплений і відвезений до