Т. Велицин у надрукованій у „Російському Вєєтнику, його стати „Нмці на Волзі“ малює досить похмуру картину вдач колоністів Самарської губернії. Він розповідає про те, як упало колишнє багатство приволжеких кол з тих портів, як знищена контора онекунства над ними; він казав про безпроївне пияцтво колоністів, про запусти їх церков, про розвиток серед них злочинної проти моральності, про те, як серед них пішли розтрати м'яких капіталів, як народ почав розливатися, як обробка, полів погіршилася і наче в масі колоністів стали прокидатися всі якою були їхні предки під час прРЪзда в Россо.
Не знаємо, якою мірою все вище сказане є вірним відбитком дійсності і в якій мірі воно забарвлене деякою упередженістю мені, заздалегідь не розташованого на користь німця-колоніста за те, що він німець-колонистість. Не беремося судити, наскільки велике було багатство коло до знищення контори, але в усякому разі і тепер всі названі колоНи передаються досить заможними і квітучими навіть порівняно з російськими розкольницькими селенями, положення яких теж дуже задовільно. У кожному колі є кирка (церква), школа; за зовнішнім виглядом колови являють собою що вкрай пристойне і охайне, вулиці їх прямі і широкі, будиночки дуже презентабельні, мають чистенький вигляд і дуже часто обсаджені деревами. Життя в коловах акуратне тихе-совеем таки у німецькому смак-незмінно одноманітна, німецькою педантична, занурена головним чином в найближчі інтереси домашнього вогнища. Таким життям живе больпгінство обивателів названих колон. Звичайно, сім'я не без виродка, і серед цієї більшості є меншість іншого штибу. Менешинство це двох видів — багате, що має чисто руся ширша замашки, що любить часом кутнути і кутнути з таким розмахом, який по суті для німця зовсім не властивий, і бідне, яке в своїй безпритульності справді має бути схильність до речі. змії“. Чи не танули колоністи кинулися в очі м. Велицину і порушили вірність його виєчатлентй від коло взагалі?
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
царства-Саратову.