Надзвичайно еееектна картина, що представляється людині, що прямує по залізниці з Сизрані до Самари. Доїхавши до Батраків, він бачить перед собою і красуню-Волгу, що несе свої води в глибокій і широкій долинах; та витончену мереживну нескінченну стрічку Олександрівського мосту. Коли він під'їжджає до самого мосту, перед ним розкидаються такі річкові й зарічні дали, споглядачі яких не можуть не виробляти позачалля на найменш чуйну людину. Майже не менш цікава картина Олександрівського мосту, перекинутого над могутньою річкою, і з пароплава, особливо якщо ви йдете вгору по р'є; видно він за багато верст з обома підвалинами, зі своїми високими биками і з мереживною стрічкою свого верхнього будови. На нервових людей Олександровсий мість в обох випадках справляти вкрай сильне враження; прямуючи по ньому, сидячи у вагон, при тихому ході поїзда, люди ці викидають майже непереможне почуття страху перед тою висотою, на якій вони знаходяться, і перед величезною шириною прольотів, під якими котить свої каламутні води гігантська річка. Ті ж люди, їдучи на пароплав, відчувають відчуття позитивного жаху в момент, коли пароплав підходити під міст, а на величезній висот над ним гуркотіти поїзд, що рухається мостом.
Власне милуватися самим мостом, звичайно, краще з пароплава, милуватися ж далекими видами вигідніше з поїзда залізниці, що йде тут на значній висоті над Волгою.
На 20 верст нижче Олександрівського мосту розташоване місто Сизрань, в'язне місто Симбірської губернії. Розкинувся він не на самій Волгф, а на Воложі, протока якого буває судноплавна тільки навесні. Таким чином Сизранська пристань ліфтом буває на острів і лише навесні пересувається ближче до міста. Головна частина міста розкинута по крутому лівому ерегу річки Сизрана, при впадання в неї маленької річки Вримзи.
Сизрань заснована 1688 року на користь огороджена російських поселень від інородців-кочівників. До теперішнього столу місто розвивалося дуже погано; прилеглий до нього край був мало населений і не влаштований. Тільки з початку поточного вЪка почалося розвинуте Сизрані, яке особливо сильно зам.
чается з часу будівництва пролягає через неї залізниці. У начас місто вважає до 80 тисяч жителів і постійно зростає; поширюючись переважно на схід, спрямовано до села Батраки, розкинутого на величезному протяжності по березі Волги в 10-ти верстах від міста і що становить станцію залізниці, останню перед Олександрівським мостом.