званого котимою. Це своєрідне житло, дуже дешеве за своїм пристроєм і матеріалом, з якого воно виготовляється, по суті найвищою мірою пристосоване до потреб кочівника: воно відмінно залагоджує його від жару, холоду, дощів і вітрів і в той же час може бути зібрано в каші; розібране ще швидше того і складене, воно займає так мало мети, що нічого не варто звалити його на спину в'ючної тварини.
Їжею для кочівників служать виробляючи їх стад, а головним чином молоко у простому вигляді, у вигляді кумису та інших молочних продуктів; Треба зауважити при цьому, що найпопулярніше молоко кобили, за ним слідує овеча і вже в кінці кінців коров'яче-порядок речей, що встановлюються відповідно до характеру стад кочівників. Більш багаті кочівники д'ять і м'ясо тих же тварин; Мене багаті пускають м'ясо у продаж з метою видобути гроші як на витрати по домашньому господарству взагалі, так і на покупку продукту, необхідне в кочовому житті, а саме цегляного чаю; чай цей ньють з найбільшою насолодою буквально всі жителі степів, всі кочівники і навіть руссве і не тільки в Астраханському краї, а й він його; м'ясо до якостей досить цінного продукту саме і служить предметом збуту для видобутку грошей, частина яких обов'язково йде на пробуванні дешевого продукту чаю. Найодніші кочівники, які не мають коштів завести собі хоча б невелику череду худоби, йдуть на заробітки або на рибні ватаги, або на соляні озера, мимоволі звертаючись хоча б частково до осілих жителів, зрозуміло по стільки, скільки можна пересуватися з однієї ватаги.
У зимовий час кочівники зупиняються на одному заздалегідь уподобаному м$ет; розстановлюються кибитки і їх обносять загоном, що кілька захищає житло від сильних вітрів і замятів і в той же час служить залщитою і для худоби. Велика худоба пасеться тим часом на підніжному кормі поблизу, а крейда старанно оберігається біля самої кибитки, харчуючись затотовленим для неї сіном.
Ледве прогляне весною молоденька трава, як кочівники залишають свої зимівлі, йдучи з них групами сімейств, пов'язаних або спорідненістю, або єдністю інтересів. Весь домашній скарб, а вмьфет з ним і кибитки нав'ючуються на верблюдів, а гд нть верблюдів - на волів або коней, і кочова група пересувається з мета на мсто, завжди вибираючи той самий напрямок, який
Жінка калмичка.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]