Поки міське начальство клопотало про розмішування жителів по вцілілих будинках, Міхельсон запросив казанців до себе в табір для розбору видобутку, відібраного у бунтівників і для роздачі по приналежності. Тут багато, колись раніше заможними людьми, стали бідняками, а інші з бідняків виявилися заможними; воно і зрозуміло: тут було як слід розділитися і розібратися у всьому відбитому у бунтівників.
Не мало пройшло часу, перш ніж Казань зовсім оговталася від пугачівської навали, але це був останній перенесений нею погром.
З початку нинішнього століття існування Казані починає замчатись нова риса: уряд явно прагне її зробити центром розумового життя Поволжя.
У 1804 році був відкритий Казансий університет; з цього ж часу гімназія, про яку йшлося вище, знову видозмінила програму своєї істоти.
ваня; військові науки були залишені і тимназя почала підсумовувати юнацтво до вступу до університету.
Імператорський університет,
Справедливість вимагає сказати, що у відкритті університету зустріло дуже мало співчуття серед казанських жителів. Г. Пономарьов розповідає, що це «упав з неба університет» у перші роки не знаходив навіть достатньої кількості слухачів; Так, наприклад, на перший час їх було тільки 88 людини і лише до кінця першого року додалося ще 8. Про становище перших професорів, яке було по істині не переносиме, професор Фукс пише наступне: «Хоч меето ординарного професора і вважається в УП класі, але нам запропонували в се класі, але нам заздалегідь.
вкрай грубо; казансвий комендант Есипів говорив мені ие, будучи ледве зна-
БІЙ
кому зі мною; губернатор, приймаючи мене, ніколи не садив і ніколи не запрошував до себе на обід або вечір.») При цьому слід зауважити, що саме Фукс був один з кращих професорів — людина талановитий, пристрасно відданий наук, розумів змусити її полюбити майже всіх своїх слухачів. почесний місто в історії просвічення краю, м. Пономарьов навіть називає його "найкращим з казанців".
На запрошення уряду до пожертвувань на університет, казанники відповідали найзатятішим мовчанкам. Тодішня дума, відмовляючись від імені вільних середовищ, поставилася з крайнім несвідомим навіть до відкриття нових нижчих шкіл; так як суспільство вважало утворене взагалі, а університетське особливо, абсолютно пустим і непотрібною розкішшю. Зважаючи на все це, загальна картина історії розвитку шкільного дЪла в Казані за
Пароплавна пристань на озері Кабане.