Новозбудоване місто з усіх сил намагалися зробити калмицькою столицею; заради цієї ці було заведено кілька канцелярій, засновано безліч різних посад, засновано калмицьке військо; вірогідно того ж заради між найзнатнішими калмиками і до речі між м'єтними чиновниками були поділені величезні ділянки казенних земель і лісів верст на 100 навколо Ставрополя; далі скарбниця асигнувала значні суми на споруди. Словом, зроблено було все, що за тодішнім часом чиновний Петербург вважав за необхідне в даному випадку. В результаті рівно через 100 лт, що пройшли в різних дорогостоящих меропрлялтях, імператор Микола Т переконався, що всі ці механізми є тільки марна витрата; комендантекая та калмицька канцелярі було закрито, а калмицьке військо переведено на оренбурзьку прикордонну лінпо. Створене зовсім штучне місто, як і слідувало того чекання, звернулося в нікчемність. Звичайно, в даний час про калмики в Ставрополі немає і згадки. Єдиний спогад про них - великий піщаний острів, віддалений Ставрополь від Волги і званий калмицьким. Торгове значення Ставрополя полягає лише в тому, що це занепале містечко займається відпусткою хліба в незначній кількості. У повінь пароплави підходять по Воложку до самого міста. До числа інших маєть, куди здять вважатися куї. можна, мабуть, назвати Ставрополь; там теж є якимось чином «курорт», який так чи інакше посідає публіка, яка прагне підкріплення кумисом. Нема чого й говорити про те, що на зиму зовсім зникати в місто будь-яке оживлене, і Ставрополь звертається в зовсім мертве царство. Трохи вище Ставрополя, недалеко від села Усолья, там, де Волга повертатиме вліво, починаючи утворювати, так звану, Самарську цибулю, на правому березі височить бугор, відомий під ім'ям Караульного бугра; саме звідси починаються знамениті на всю Волгу і відомі далеко за її предками укегулівської гори, в гуртожитки звані просто «укегулі». Щодо цієї назви існують два мені: одні приймають його, як сказано в'їїє, у вигляд „Кегулі“, друме ж називають гори-„Вігулями“. Ми будемо дотримуватися першого правопису, тому що знаходимо, що походження назвавши ИЯегулей правдоподібність у тому вигляді, ют його м. Монастирій і почасти р. Д
м'янів. Дфло в тому, що в ті блаженні часи, в які склалася дебютна п'єня:
Волга-рьченька бурлива, говорять, Під Самарою розбійнички пустують...
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Гора Лейшква, недалеко від Самари.