У стародавні часи в місто було багато озер, які ціп'ю тяглися від Кремля до Кабану і називалися все вміє "поганими озерами"; Після їх постійно засипали, і до нашого часу з них залишилося лише одне Чорне озеро. Казанка існує і тепер у колишньому вигляду, інша ж ріка, Булак, за своєю безводністю виглядатиме скоріше широкою канавою, чим рікою.
В якості стародавньої татарської столиці, Казань, звичайно, має свої легенди. Так, наприклад, про будівництво її існує наступне відданість: хоробрий хан Золотої Орди Лан-Гемірлан завоював Болгарське царство, розорив столицю цього і стратив болгарського царя; старцій син страченого Алтин примудрився сховатися від монголів і, опинившись віосл'дітей у безпеці, заснував невелике містечко на рік, що впадає у Волгу; один із слуг царевича, дістаючи для нього з річки воду, впустив у неї чавунний котел (по татареки- казан). Коли доповіли про те царевичу, він наказав дати назву «Казань» і рЬкь, і новозбудованого міста.
Інший варіант того ж зраджуючи говорити наступне. Батий чи хтось із його синів полював на кабанів у долин річки; коли готували вечерю для хана та його супутників, то слуга, черпавий котлом воду, оступився і впустив казан у річку; готувати їжу не було в чому, і зголоднілі мисливці лягли спати без вечері. Під поганим враженням цього випадку, ріку назвали «котлом», тобто «Козан», а після хану прийшла думка побудувати саме на цьому містечко місто, яке було назване ім'ям Росії. Так чи інакше, але знову побудоване місто розросталося дуже швидко, і болгарська столиця, зруйнована татарами, по суті відродилася в Казані. Через сто з невеликим числом місто було перенесене на нове, теперішнє його місто, і з цього приводу існує також віддане.