Частина 2

82 розкинулося село Лискове, побудоване не на самій Волг, а на так званому Воложи (протока Волги); село це побудоване на м'єт стародавнього Сундовіта і під час Разиного бунту виставило неабияку кількість бунтівців. Особливо оригінальною зробилася історля села з ХУП столем'я, коли воно стало вотчиною князя ОЮ. А. Грузинекого, що називалося "грузинеким царевичем". Поміщик етіть при його величезних грошових коштах мав очевидно і широку фантазвію; уявивши себе покликано філантропом і покровителем всіх пригноблених, «грузинсий царевич» з особливим радуппем приймав під свій захист всіляких біглих і волоцюг, а також кріпаків, бігувигих від його суддів. Усьому цьому люду - а постійний контингент його був у кількасот чоловік - у "царевича" відводилися у волю і пом'щівня і харчі. Утворення таким чином якийсь "пріот для мандрівників" славився на сотні вірсть навколо, і до честі "царевича грузинського" був повідомлений між іншим тим, що в нього приймалися бродяги з розбором: так наприклад потрібно було неодмінне натхнення в тому, що пришедий був непростий і непростий. вбивця. Заступаючись таким чином занепалому люду, «царевич» у той же час був грозою для повітової влади та предметом жаху для земської поліп. Розправляючись своїм і з мужиками, і з волоцюгами, і з земекою поліщів, "царевич" не давав потачки і купцям, які під час ярмарку торгували в Макар'єв, розташованому навпроти Лискова. Сучасники розповідали, як бувало. Встане князь по ярмаркових рядах ходити, і всі купці йому в пояс; на одного покричить, іншого сварить, а буває що й в обличчя плюне чи або ілюхою пригостить, коли що-небудь дуже вловить купець поперечити.” Сім'євсий розповідати про такий випадок: один купець, мабуть, з новеньких, що то сильно поперечив князю, що тортував, як тортував; закричав і кинувся на купця, той кинувся бігти з лави, а князь за ним; князь за ним; милість! Раз тільки вдарю, зірву серце та пробачу“; але купець не побажав вийти і одержати прощення запропонованим способом, а продовжував стояти у воді. Так постояв князь, постояв, гнів його застиг, вийшов він на берег і оголосив, що купця він прощає. Таким залишався горезвісний „грузинський царевич“ до глибокої старості. Помер він 90 літ від роду. Нині Лисково є спадкоємців графині Толстої (уродженої Грузинської) і відігравати дуже важливу роль в галузі хлібної торгівлі і в якості однієї з найважливіших хлібних пристаней. Жителів у Лисків вважається до 8,000, і крім торгівлі займаються вони видаленням залізних скринь, незгоряних ящиків і перемолом жита; для останньої цілі існує тут понад 200 вітряків. У повені буксирні пароплави підходять до самого Лискова, а в трьох верстах нижче Лискова, в Ісадах, поміщаються конторки легких пароплавів; до спаду вод спільне між обома селами буває на човнах, а по спад вод пристані переводяться на правий берег проти Макар'єва і тоді повідомлене з Лисковим робиться сухопутним протягом двох верст. Общий вид Лискова набагато більше нагадуватиме хоропе пізнє місто чим село; в ньому є і контори, і магазини, і готелі, і кілька заводів і т.п.