Частина 1

У 1818 році до Петербурга, на вавод Берда, був покладений багатим і заповзятливим астраханським жителем Д. П. Євреїновим паровик; з-за кордону було виписано іншу частину пароплавної машини, і складений, таким чином, досить малосильний, хоча водночас громіздкий, пароплав вирушив Волгом до Астрахані. Але до нової машини, що рухалася як би там не було вгору і вниз по рік без вітрил і весел, що володіла якоюсь трубою з вічно топимою піччю, що випускала масу чорного диму, тоді волшебне населене довго ставилося з недовіром. Здобути собі симпатії „чортовий розшив” було нелегко. Та й, крім того, саме недосконалість пристрою пароплавів, як цього, так і трьох наступних, споруджених тим самим Євреїновим, далося взнаки. Машини безперервно псувалися; у разі серйозних ушкоджень майстра доводилося виписувати із Петербурга; шлях робили пароплави повільно, вантажу піднімали мало; заводити пристані та склади дров було не через що. А тут ще й француз, безцеремонно скориставшись винаходом російського самоучки Кулібіна, надзлав коноводок, порівняно з якими Євреїновські пароплави виявилися практично неспроможними, і Євреїнов розглянувся. До речі пригадали і трубу, і чорний дим, і чортову розшиву; зрозуміли, що на опалення посудини йтиме багато дров, що вона лякатиме рибу, віднімати хліб у робочого люду... Словом, кар'єра пароплавства була, здавалося, надовго занапащеною. Проте, все це не завадило, 15 літ пізніше, поміщику Сомову пуститися слідами Євреїнова в пароплавні підприємства; в 1884 році був збудований перший, цілком російський, пароплав "Виксу" в Нижньому-Новгород. Два роки пізніше з'явився ще пароплав, що належав якомусь астраханцю-вірменину. Обидва ці пароплави досконалістю своєю не перевершували Євреїновських. До речі сказати, ще за часів Євреїнова, а саме в 1828 році було засновано пароплавне суспільство по Волг, Кам і Кашшісскому морю; але про нього можна лише згадати точності заради, оскільки воно встигло зникнути з лиця землі перш, ніж заявило про своє існування справжнім пароплавним предіріятем. Що стосується невеликої подорожі Волгою Імператора Олександра Т-го, здійснивши цей шлях протягом від Симбірська до Самари, то для подорожі цього послужив казенний "тардкот", за допомогою якого тодішня адміністраля містила варти Волг. Що таке являв собою цей гардкот зі своїм екіпажем у звичайний час, вн вказаної вище Імператорської поїздки, про те дають ясне понятті соледуюпія слова, присвячені йому одним з авторів, що писали про Волг і волзьке судноплавство *); "гардотний екіпаж відрізнявся від волжеких розбійників тим тільки, що він грабував іделі, на законному підставі, при чому ще дотримувався і необхідні формальності".