Так йшло тривало до початку нинішнього столу. Указом 921 жовтня 1829 року було сформовано напівбаталон військово-робочої команди; цьому напівбатальйону, перетвореному через 9 лЪт в гаршкоутний екіпаж, було доручено охорону суден, що плавають Волгф. Екіпаж складався з 800 чоловік, ділився на 8 ескадри, мав 28 шлюпок, озброєних гармат, і складався у відомств Шляхів Співтовариства.
Але, на жаль, мети свого призначення екіпаж досягав дуже мало, „непорядків” від нього виникло дуже багато; врешті-решт екіпаять зробили в очах судогосподарів набагато страшніше розбійників; останні брали тільки данину і, отримавши її, залишали людину в спокої, а екіпаж теж брав данину, від розбійників залцитити не міг і не залишав у спокої судногосподаря, постійно вимагаючи від нього паспортів робітників і бурлаків. Дуже природно, що пред'явити таві паспорта було тим більше неможливо, що в більшості випадків їх не виявлялося в природі, оскільки більшість бурлаків і робітників набиралося з безпритульних волоцюг і різної невідомої, безпаспортної го-
-.1 99 лиття. Тим часом, оскільки судогосподар не пред'явив усіх необхідних паспортів, починалося неймовірне хабарництво, тягання по судах, переведення з поліщів та інше.
Дуже часто екіпажу, розгулюючи повз Жегулів під приводом охорони суден, що пливуть, висаджуючи гд-небудь поблизу поселення і добираючи до найближчого кабака; там починалося неймовірне пияцтво, найпотворніший розгул, і нерідко траплялося так, що п'яна команда, оселившись на своїх шлюпках у стані, що межує з безпам'яттю, починала ні з того, ні з сього палити з гармат, аж ніяк не розуміючи в кого і чого радиться.