Багатий житель древньої Казані (Іски-Казань) відвідував свої вулики, знаходившись у лісі на Джелантау (Зміїна гора) в тому місці, де коштуватиме теперішня Казань; з ним разом вирушала туди його красуня дочка, яка дуже любила гористу льону м'ятність пасічника. Коли вона була вже заміжня і сама ходила на річку Казанку за водою, то раз, піднімаючись на крутий берег з важкою ношею, вона голосно лаяла засновника міста за те, що він так невдало вибрав місце для поселення. Хану донесли про необережно сказані слова, і молоду жінку закликали до допиту. Красуня не злякалася і перед обличчям хана повторила своє мені, додавши, що ханам добре отримувати воду через слуг, але назовні жінкам тягати її на крутий берег; при цьому вона старанно розхвалювала м'етність біля гирла Росії Казанки, де знаходилася пасічник її батька. Хан вислухав її терпляче і заперечив: "Як же будувати місто там, де стільки змій і кабанів?" *) - А на що ж у хана є чаклуни і знахарі? — відповіла красуня, хіба вони не зможуть прогнати мерзенних тварин?
Хан, не дуже любивий стосунок свого міста, вирішив скористатися порадою гарненької жінки і послав свого сина з двома вельможами і сотнею ратників до гирла Казанки, наказавши відшукати меєто для побудови міста. Посланим був вручений запечатаний конверт з наказом викрити цього на обраному меті і відразу виконати вказане в ньому. Місто було вибрано одноголосно, саме те, де стоїть тепер Казань, роздрукувавши конверт, послані прочитали повів не хана закопати в землю того з трьох, на кого паде жереб. уКребій був кинутий і впав він на ханського сина. Вельможам стало шкода молодого царевича і вони вирішили обдурити хана; царевича сховали, а в землю закопали живого собаку. Хан іруБхаль оглянути мето, обране для міста, схвалив вибір, але дуже сумував за тим, що втратив сина; бачачи це, вельможі зізналися обманом. Хан обрадовалея було спочатку, але потім задумався і сказав: «Бог покарає нас за обман, здійснений на мою вигоду, місто буде хоропг і богалу, але їм оволодіють сучасним вороги на-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Соборт св. Петра та Павла.
Зніщене змій було доручено головному чаклунові, який з осені приготував величезне багаття з дров, хмиз і соломи, обгородивши його навколо знову таки хмизом хмизу. З настанням холодів змії у величезній кількості сповзлися сюди, щоб зимувати в готовому приміщенні з хмизу та соломи, а навесні чаклун додав ще сухого съна, полив все смолою, і запалив. Таким чином, змії були винищені. Кабанів також вигнали, запаливши навколишні ліси. Однак один, са-
*) За поняттями древнього мусульманина, ие було тварей поганфе кабана і змфи.