Місто досить різко розділяється на дві частини, з яких одна - багата, але не торгова частина - дуже приваблива; в ній ви побачите багато красивих кам'яних будинків і деякі квартали її потопають в зелені садів. У цій частині міста живуть люди із засобами—здебільшого у своїх будинках. Інша частина-торговельна; загальну панораму її турист побачить з Времлівського бульвару. Тут інша річ: кам'яні будинки тісно тиснуться один до одного, про достаток зелені тут вже не може бути мови, так як все тут притаманне в інтересах комерція для магазинів, крамниць, складів і т. ін. Прикордонною межею цих двох частин служити Воскресенська вулиця найголовніша в місті, так би мовити, Несвій проспект міста Казані.
У торговій частині міста багато церков і ці церкви значно пом'якшують загальну картину, прилипаються один до одного будинків, налаштованих з комерційними цілями. По світ віддаляючись від кремля, церкви зустрічаються все рідше і рідше і нарешті на околицях міста зовсім змиваються мусульманськими мечетями. Переважна більшість останніх на східній околиці Казані пояснюється тим, що саме там почала своє існування Татарська слобода, ще з того часу, коли раніше мешканці татарської Казані були віддалені за місто до озера Кабану.
З Кремлівського бульвару видно на далеку відстань та околиці Казані. За греблею видно Волга, а ще далфе, на самому горизонті, Услонемя гори і селе Верхній Услон, що прихилився до схилу гори. На церковному цвинтарі в цьому селенші знаходиться могила княгині Меншикової, яка померла на шляху до Сибіру; її чоловік, що був колись напівдержавним володарем Росії, а в той час нещасний засланець, сам читав над нею молитви, власними руками вирив могилу і сам поховав нещасну жертву перевороту долі.
Прав'я і кілька позаду пам'ятника по вбоєним воїнам, на височині, розташований заснований в 1552 році Зелантов Успенський монастир. Закладений самим Тоанном Грозним на тому місці, коли були поховані павіє воїни і нині знаходиться пам'ятник, монастир був переведений через 7 років на його теперішнє місто в утиску зруйнований, які виробляло в ньому щорічно повінь. Соборний монастирський храм закінчено будівництвом у 1625 році. М'яче місце монастиря досить мальовниче.
За монастирем-Порохова слобода; там ім'ється казенний пороховий завод, що випливає щорічно від 40 до 50 тисяч пудів пороху. Тут же неподалік Кізичний монастир з його високою дзвіницею, селеном ВКізиці і слобода Гривка.