Лиса гора; форма гори довгаста, поверхня її рівна; із заходу вона оточена ярами, зі сходу і звіра валами. Все це натякає на те, що в стародавні часи на гір існувало якесь містечко або кріпоснець, після тиші зниклі з лиця землі. У 8 верстах від Лисої гори розташоване велике село Олексівське з 8 тисячами жителів, а поблизу села є затон, в якому зимують пароплави товариства «Літак»; тут же знаходиться і належать суспільству механічний завод. В Олексіївському буває ярмарок на Грейцькій тиж.
Одна з найважливіших пристаней Самарської губернії — село Балаково, яке справедливо вважається в число найбагатших і найбільших сіл не тільки Поволжя, а й цілої східної Росії; жителів у ньому близько 18 тисяч, з яких більш ніж 2 тисячі м'ян, до 150 купців і до 10 тисяч селян. У сіл є кілька заводів, що роблять серйозний переворот. Торгівля його - головним чином хлібна - дуже значна. Моєму загальному вигляду село скоріше нагадуватиме велике в'язне місто. Що стосується помешкання міщан, циєра яких наведена вище, то більшість їх полягає в якості мавп у великих хлібних торговців, так що з цього боку Балаково, за справедливістю, сидить зарахувати до коллекші мавпи гнізд, в якій воно займає одне з перших місць. Незважаючи на своє багатство, Балаково виявляє повне відсутність благоустрою: бруд, що тримається в ньому в давню пору року, знаменита в літописах хлібної торгівлі; буває, що по вулицях Балакова доводиться протягувати вози, впрягаючи в кожний кілька пар волів.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Розкинуте на правому березі Волги у стародавні часи палацове селен Маликівка було перейменовано на повітове місто Вольськ у 1780 році, при заснуванні саратовського намісництва. В даний час Вольськ-уездне місто Саратовської губернії, з 40 тисячами жителів. Розкинуть місто в улоговину, що утворюється трьома гірськими крейдяними хребтами. Соборна площа та пучпія його вулиці знаходяться у північній частині міста. Подібно до того, як воно є в Хвалинську і тут дають усьому тон «ревнителі древнього благочеслтя», так що головна торгівля і головні капітали і тут зосереджені в руках роз-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
очі кожному занапастила його; власний мову послужив йому погану службу, і Злобін мав виїхати з Петербурга в рідне місто.
Під'їжджаючи до колишньої Маликовки, старий вийшов з екіпажу і, припавши на коліна до рідної землі, вигукнув: «Господи, допоможи мені зробити це добре багатим і щасливим!» І справді, наступна діяльність Злобіна ясно доводила щирість його намір збагатити Вольськ. Він почав у ньому будувати великі кам'яні будинки, почав старанно допомагати м'ятним торговим людям і совтом, і грошима, почав усіляко нагороджувати своїх власних службовців.