На шляху від Камишина до Дубівка зустрічаються багаті великі села, з яких, наприклад, слобода Миколаївська і Бикови хутори, лежанка на лівому березі Волги, змагаються з Камишиним і розмірами торгових оборотів, і частково за ступенем заселення. Навіть в області своєї спеціальності - камийпін
- 99 славиться кавунами, яких йде звідси безліч по Волг-Уездний місто з працею бореться з селенем: Бикові хутори постачають кавунів ледь не більше ВКамишина і до того ж кавуни ці, відомі під ім'ям "биківських", правда, не великі, але чудові; у звив'ятну пору року таких кавунів є на найближчих вовжих пристанях цілі гори і продаються вони копійок по 40 за десяток.
Проти Бикових хуторів розташоване село Короваїнка, назва якого походить від оригінальної особливості правого берега Волги в цьому має: він весь усфяний камінням-валунами, за своїм цвітом, форм і величин до смішного схожими на короваї чорного хліба; валуни ці дуже тверді, розбивати їх дуже важко, і тому вони не йдуть навіть на мощені вулиць.
Розташований правому березі Волги нижче Камииштина посад Дубівка був головним містом волжекого козачого війська; з цього почесного становища він був розжалований після Пугачовського бунту в звання посада, в якому і перебувати до теперішнього часу, не удостоюючись честі бути хоча б Узздним містом Саратовської губерні.
Як вовжака пристань і як торгово-промисловий пункт, Дубівка в минулому грав дуже велику роль; становище це змінилося до гіршого з проводником Волго-Донської залізниці, що завдала Дубівку такого економічного удару, від якого посад оправиться тільки в тому випадку »,
якщо колись рейковий шлях з'єднати його з Грязе-Царицинекою залізницею; інакше посад назавжди втратив шлях сповіщення, пов'язуючи його з Доном і портами Азовського моря. Потрібно правду сказати, що вся ця сумна обставина в основі його мала дивовижну недбалість і відсутні заповзятливості самого посаду Дубівки. Справа в тому, що ще до проведення залізниці від Калача до Царицина до Дубівка існувала кінно-залізна дорога, що з'єднує посад