Ось бачив цю м'ятність літ близько 20 тому, той повинен здивуватися, глянувши на неї тепер. Як багато може зробити енергія людини, яка розумно й доброзичливо взялася за справу! Колись стралячі яри-притон втікачів і злодіїв-зробилися невпізнанними з милості братів Нобель; по пологах їх вимощені зручні кам'яні спуски, про які не має поняття Царіцину; в колишніх кублах біглої голоти закипіло правильне життя, всюди видно слід праці і енерти... Місцевість Нобелівського містечка всього 20 років тому була досить таки віддалена від Царицина, але пройшло якихось 6-7 років діяльності «нетятяних королів», і місто Царяни, і таке місто примикати до Нобелівського містечка.
Дуже цікавий у всіх відношеннях пункт поселення на Волг передбачати розташована нижче Царицина на правому березі колона Саратовської губери Сарепта, яка в даний час вважає понад тисячу жителів. Населення її належить до релігійно-економічної ассошающої, звив'ятної під ім'ям гернгутерів, інакше євангелічного братства (ВгаєгайА®). Асоціація ця спочатку склалася з послідовників Тоанна Гусса. У відомому працю А. Клауса (Сектатори-колонисті Рос) можна почерпнути сліди зв'язку про минуле гернгутерів.
Обстоюючи свої релігійні уб'є, гусити зазнавали страшних гонешів з боку римсько-німецьких імператорів і католицького духовенства; безліч їх було винищено в Богемі і Морашов, мізерні залишки розбігалися по різних державах. Одна з таких груп О'єглецов заснувала в 1722 колоніо Гернгут в загальноширокому імені графа Цинцендореа (в Саксонії), здоботного в той час покровителя всіляких сектантів. У перші ж п'ять років свого існуюча колова так розрослася, залучила так багато жителів, які належали до тих чи інших відщепенців від католицької релігій, що в Гернгут опинилися відразу люди, що належали до трьох сектів: моравської, лютеранської та реформатської. Всі ці колоністи прийняли рішення прийняти знову складений ними статум і так з'явилося на світ євангелічне братство гернгутерів. Початковою метою його було здійснено на землю благочестивого життя Христа та його апостолів. Управління новою сектою було ввірено синодальному збору, зобов'язаному збиратися одного разу в 7 або 8 літ, а виконавча влада зосередилася в руках дирекші. Власність общинна, згідно з статутом, була поставлена незалежно від особистої власності, а населення Гернгута за статями; віком та іншим умовам було поділено на окремі корпорації; таким чином були корпорації: хлопчиків, дівчаток, неодружених братів, незаміжніх сестер, вдівців, вдів; кожна корпорація мала своє товариство, свою економію, окремого піклувальника, спостерігаючого за моральністю членів і окремого старого, який дав іншими справами корпорації її господарством.