під ім'ям Ергеня прямує на південь, де і зникає в піщаних степах. Дальня мететність течії Волги, але припущенням Гумбольдта, Гмеліна, Палласа та інших вчених, як і вся площа теперішньої Астраханської губернії, колись була дном величезного тоді Касійського моря, що простягався на звір до Загального Сирту, на захід до гір.
Не зустрічаючи, особливо на лівому березі, ніяких перешкод своєму теченто, Волга на всьому протязі своєму від Сарепти до гирла роздробується на безліч рукавів, поздовжніх і поперечних проток, що так навиваються волож ків; про головне з них-Ахтуб-ми вже згадували вище, число ж залиш-
ЄАН
них доходить до 200 штук. Протоки ці у вигляді маленьких річок на кшталт природних каналів вирощують тут грунт по всіляких напрямках, так чи інакше з'єднуючись то з головним руслом, то з Ахтубою; місцеве назва їх-єрики, причому в тих випадках, коли брик, вп'явся в матеру землю, пробив себе шлях степом, він називається підстінком. Вивати, що маленький ерик, ім'я спочатку вид канави, поступово збільшуючись і отримуючи в собі все більшу і більшу кількість води, розширити своє ложе і перетвориться на справжню річку, а буває і так: висохлий з одного кінця брик утворити, так званий ильмень, своїм сучасним.