По дорозі нижче Юнотаєвська, в проміжках між козацькими станицями, на березі Волги трапляються рибні промисли у вигляді віддільних хуторів, званих ватагами; неодмінною приналежністю кожного такого промислу є два-три десятки човнів, званих рибницями, льодовик для посолу риби, званий виходом, і сходи від берега до виходу. З лютого мфеяца на пристанях і ватагах починається гарячкова діяльність: оправляють, конопатять і смолять судна і човни, чинять вітрила і рибальські мережі, упорядковують промисел, заряджається робітник, стікаючись десятками тисяч і з верхів. метушня починається під час розтину в очікуванні битгенки і вобли, так як саме в цей час з Касійського моря тягнеться в прфені води риба, щоб метати ікру. часткової риби маються на увазі лосос, лорибиця, стерлядь, сазан, лящ, сом, судак, шема, вобла і бшенка.
мільйонів штук *). Бульба, відома в народі під ім'ям простого оселедця, по суті і є ніщо інше, як оселедець, назване ж своє риба отримала від того, що іде вона в Волгу зовсім не тільки образу і подібно інших риб, а зовсім таки особливо: рухане бушеня здійснюється; йде вона цілим косяком, граючись до того ж справді як 0%шенная; попадати на весла до веслярів, вистрибувати на берег з води, йде, як сказати, безглуздо, зовсім як шалена, йде ніби бавлячись, незважаючи на серйозну мету своєї подорожі-метани ікри. Звичайно, потрапивши настільки ненароком на берег риби робляться здобиччю собак і, крім того, безліч її подати прямо з води в дзьоби рибалок-сряків, чайок-мавп, бакланів і скопів. Особливо характерно і хитро надходять у цьому випадку баклани, які зазвичай відхоплюють рибу від одвірка і починають її гнати до берега, ляскаючи крилами по самій воді з усієї сили, а потім, вигнавши легковажну бушенку на берег, ковтають її цілком. У перюд, коли йде оселедець і вобла, настає найгарячіший час лову; тоді народ працює день і ніч і в лов беруть участь всі, у кого є хоч маленький човник. Тепер перейдемо до мешканців Астраханського краю, про які ми рахували.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
*) У 1895 році улов простягаючи понад 600 мільйонів.
Цікавий малераль по цій частині представляти працю П. Небольсіна „Нариси Волзького пониззя“, р
Астраханські степи з найдавніших часів населяються кочовими народами, що живуть то там, то тут у своїх пересувних наметах, званих кибитками. Кибитки ці влаштовуються з талових жердин, що з'єднуються між собою на подібні до складної грати; ряд таких розсунутих решіток дає широкий циліндр, верх якого покриває конусоподібна кришка. ПТатер із зовнішнього боку Вкритий по ґратах великими полотнищами особливої повсті,