Залм почалися набіги на пониззі Волги кавказьких татар, почалися розбійництва киргизів, що перейшли з лівого берега Волги на правий. Здавалося, становище небагато культурного центру перед щохвилини можливим нападом цілих орд дикунів стало цілком відчайдушним; але енергійні гернгутери і тут не розгубилися: обкопавши свою колону ровом, оточивши її валом, вони прикрасили цей вал випрошеними в уряду 12 гарматами; крім того, їм було милостиво відпущено 20 людей солдатів. Звичайно, гармати і солдати дуже мало відповідали основній ідеї мирного братства, але зважилися до них прийти гернгутери через позитивно непереборну, так би мовити, необхідність. 12, гармат і 20 солдатів було небагато, але від розбійників колоністи могли ващіітатися і цими середовищем. Інше дЪло Пугачов, величезні зграї якого наближалися до Сарепт 1778 року; Тут уже брати всі поголовно бігли з колонії, захопивши з собою, що було можна, і залишивши свій гарний культурний центр на розкрадання. Розбитий у 40 верстах від Сарепти, Пугачов О'жав, і тому колош не була спалена, але за те залишки пугачевеких шийок у компаші з добрими сусідами Сарепти, киргизами, до такої міри пограбували колон, до того переломили і перепортили все, що не могли винести, що не могли винести господарства; довелося заводитися знову.
Уряд, щоб допомогти бральям, оторочив їм сплату боргу і продовжив пільгу від платежу податей ще на 9 лЪт, а закордонні братства громади надіслали сарептським гернгутерам 12 тисяч рублів, що становило велику за тодішнім часом суму. Те й інше знову поставило колонію на ноги.
З самого Гернгута — цієї столиці братніх громад — з'явилися ревізори і після їх перебування в Сарепт виявилися важливі реформи, багато сприяла її подальшому процвітанню; відкривши два училища, прибулі старі брати насадили т дв нові галузі промниленности, які згодом доставили Сарепт всеросійську відомість, а саме тканину сарпинки і вироблення гірчиці.
Небагато років пройшло з заснувала Сарепти, і колов'яна встигла стати розумовим і промисловим центром всіх інших приволжеких колоній; вона постачала їх вчителями, лікарями, майстрами всіляких цехів, а сарептскле магазини були в Поволжі єдиними у своєму рід, так як з них величезний край отримував доброякісні товари за нормальною цінністю і без найменшого обману.