Гернгут вирішив: бути. Знову були надіслані грошові допомоги і сама дирекша увійшла в угоду із закордонними кредиторами Сарепти про розерочку боргів за неї, дирекція, порукою. У той же час російський уряд видав позику в 100 тисяч рублів, та з добровільних пожертв на користь постраждалих від пожежі на частку Сарепти випало на постачання за пожежею 20 років понад 150 тисяч рублів. Таким чином, колов'я була знову врятована.
Цього разу центральна директля братства зробила вторинне дуже важливе перетворення внутрішнього управління колон і, допустивши між іншим деякі відступи від статуту в сенс скасування різних обмежень, що стиняли промислову діяльність колонії; так, наприклад, статутом не особливо схвалювалася конкуренція, здатна підривати „приватні“
ремесла, існування як би у вигляді особистого монопольного права; статут прямо забороняв відкрите поруч із існуючим однорідного з ним промислового закладу. Відміна такого роду стененеюя на користь допущення вільної конкуренції звільнила копоню від безлічі стіновий і обезнечила її добробут у майбутньому; результати реформ дали себе знати дуже скоро: і початку шістдесятих років нинішнього століття Сарепта не тільки виплатила всі свої борги як ні, приватні і дирекілі, але й мала неабиякий запасний капітал.
*) "Приватними" називалися сімейні брати громади, які могли мати особисту собетвенність, будучи членами асощалії.
Правда, що галузі промисловості, що складали насамперед поспішність Саренти, як, наприклад, виробництва сарпинки, гірчиці, сарептекого бальзаму, стали тепер гідними й інших, які вже розвинули колони, що є в цьому для сильними конкурентами Сарепти, але все ж таки торгівля. Набагато шкода для Сарепти, яка перенесла стільки негараздів і вийшла з них переможницею, що багато братів гернгутери з-поміж сарептян перестали задовольнятися скромною сеєрою своєї дякуєти і, перейнявшись з келазем більше, ніж погіршили наживи. з ним, несучи, звісно, із собою і свої капітали, нажиті в Сарент; це відбивається на торговому розвитку Сарепти набагато шкідливіше за будь-яку конкуренцію з боку інших колон і міст. Причини настільки сумного явища може бути потрібно шукати в тому, що та частина сарептекою молоді, яку батьки відправляли на вишкіл в Саратов, Казань і т. д., повертаючись під рідний дах, після звичок, що розвинулися в них від життя болючого міста, перестають задовольнятися тихою. Життя це, щоправда, нудне по своєму одноманітно, і російська людина не вжилася б у ній, але все ж її відрізняють риси надзвичайно поважні.