насаджена, за преданіо, за наказом Петра Великого. Взагалі у Васильсурському, Козьмодем'янському, Ядринському і Цивільському повітах вціліли великі казенні ліси, турбота про які саме почалася з Петра Великого, який доручив іноземцям Зангеру і Валентину розчищати дубові гаї і садити нові. Тепер роль цих іноземців виконуватиме Казанське управління Державними майнами; що роль виконується дуже непогано, доводиться тим обітницю, що ліс Казанської губернії, площею в 1? милий. десятин, дають скарбниці чистого щорічного доходу до 1'/з мил. рублів циєра, якої не досягає жодна губернля, навіть багатша за ліси, ніж Казанська.
Щодо самого міста Васильсурека, то його не можна рекомендувати туристові хоча б для короткочасної зупинки; тільки одне, як досить дотепно зауважує Г. П. Дем'янов: тому, хто бажати переконатися в існуванні "п'ятої вірші" - попросту кажучи, непролазного бруду - можна рекомендувати подивитись в дощову погоду на дорогу, що веде від пароплавних конторок в місто, та і на паші Меркуріївській.
Верстах за чотири від Васильсурська в надзвичайно красивій м'єтності, на правому березі Сури, розташований чоловічий Черемісський монастир; туди варто профхати, найнявши коней у місто, хоча б з метою помилуватися чарівною місцевістю, серед якої лежить шлях до монастиря.
За Васильсурськом починається країна череміс і чув; останні групуються переважно на правому березі Волги, а череміси на лівому лучному; в перемежку з тЪфми та іншими живуть русі, татари і мордва.