У колишні часи на тому мьет, де нині стоїть місто Симбірськ, існувало татарське село того ж імені. У царюванні Олексія Михайловича, в 1648 році, було засновано тут місто, якому і дано назву колишнього урочища. Під горою, там де тепер існує Усненська слобода, поселено було багато раніше того; вже під час спорудження міста існував там на самому березі Волги Успенський монастир, засновник якого, Макарій, ще в 1552 році просив Тоанна Грозного про пожертвування нових земель обителі. Найбільш видатними звичаями в історії Симбірська були: облога міста Стенькою Разіним у 1670 році і наступного року облога його Оєдькою Шелудяком; утворили Симбірської губерн (за тодішнім провінція) в 1708 році, коли місто було зроблено провінційним, причому до нього були приписані міста Самара і Сизрань; перейменування Симбірська на намісництво в 1780 році і перейменовує його в губернське місто в 1796 році. За незмінну вірність, надану містом Симбірськом під час Пугачівського бунту, імператриця Катерина П подарувала йому герб, що залишився донині гербом Симбірської губерні (на синьому тлі білий стовп із золотою на ньому короною). Від цього герба і ввійшло у звичай спочатку серед дворян Симбірської губернії, а потім і по-
Загалом серед корінного поволжекого дворянства підписуватись — стовповий дворянин такий собі звичай, що зник лише до половини нинішнього столу.
У 1868 році Симбірськ став жертвою величезної пожежі, яка винищила кращу частину міста і значною мірою підірвала на великий проміжок часу його добробут, оскільки безліч поміщиків, які проживали до пожежі в Симбірську, після пожежі переселилися назавжди в Казань; а з їх від'їздом значною мірою впала міська торгівля та промисловість. Ім'я гарну пристань і родючий район довкола себе, Симбірськ проте врешті-решт скористався своїм вигідним становищем і долучився до торгівлі продуктами сільського господарства. М'етні дворяни з-поміж тих, що не встигли промотати свій стан, посилено зайнялися сільським господарством, збільшили оранки, доклали турботи про збут своїх творів і виявилися навіть не проти фабричної та заводської промисловості. За сумісної діяльності таких поміщиків і місцевого купецтва, місто, звичайно, врешті-решт оговталося від пожежі і сталь ще красивіша за колишню.