Самарсья пристані, буксирна, пасажирська і лієна, розташовані на Волг, а по обидва боки ріки Самари розташовані пристані - у хлібних комор хлібна і біля салотопні - для навантаження продуктів скотарства. Пристані на р Самар мають тим більше значення, що річка ця розкривається рані Волги, і, суду, зимуюція в ній, можуть вантажитися в той час, коли Волга ще вкрита льодом; одразу, по закінчених волжекого льодоходу, судна ці виходять першими на велику річку і самарсві каравани виграють так багато часу, що приходять у Рибінськ не тільки раніше симбірських, але навіть раніше казанських, що вантажаться лише після закінчення льодоходу. В результаті для великих торгових будинків є прямий розрахунок заготовляти товар саме в Самарі - причина, через яку багато торгових фірм тримати там своїх агентів і мають коміселонер серед корінних торговців міста.
Хлібна торгівля Самари постійно зростає, так як зі збільшенням в краї населення збільшується і кількість земель, що розорюються; Звісно, остання обставина, виявши на скорочену пасовищу, відбивається деяким уменьптентем скотарства, а суворо перешкоджати розвитку торгівлі продуктами скотарства. Але беручи до уваги, що хлібна справа імфет важлива для Самари значне, загалом все-таки виходити, що торгівля міста постійно рости. З самого перейменування Самари в губернсе місто вона почала швидко заселятися всіляким прийшлим промисловим і торговим людом; представляючи деяким чином непочатий кут для підприємливості, місто досі дати не мало простору для торгової та промислової енергії людини. Люди цього класу багатіють і багатіють в Самар швидко, так що навряд чи можна назвати багато губернських міст, в яких була б така кількість капіталістів як в Самар; не тільки, так звані „середнички“ (за мфетним виразом, так називають власників сотень тисяч рублів), а й заправле міллюнери проживають майже безвихідно в Самар.