Після покорішання Казані та Астрахані, росія влади звернула особливу увагу на мордву; плем'я це більш смирне, що виявило чимало схильності до прийнятого християнства, природно викликало прагнення поширити серед нього христанську релігію. Зрозуміло тому, що й адміністрація і місіонери старанно діяли саме в цьому напрямі. За патрларха Никона, який сам був сином селянина-мордвіна, заходи до звернення мордви в хрисманство досягли небувалої енермі. Звичайно, все це сприяло до слави до обрусенного мордовського племені, але ще більш дійсною виявилася міра, зроблена в ХУП століть, коли під різними приводами почали селити росіян серед мордовських сіл, а мордву серед росіян. У такому сумісному житті природний перехід опинився на боці сильнішого племені; мордва помалу зжилася з російськими і, забуваючи помалу свою рідну мову, наповнювала його російськими словами. Цей спосіб обрусіння призвів до того, що навіть та частина мордви, яка залишилася вірною язичництву, почала менш у свою реліго імена православних святих і в свої молитви і релігійні обряди — масу русяких слів. Тепер більшість мордовскато населення говорити по суті не по мордовськи з домішкою російських слів, а, навпаки, зіпсованим російською мовою з примВсю слів мордовських. Мордва-всі православні, але древні язичницькі звичаї збереглися серед неї значною мірою; так, наприклад, досі мордва святкувати Келу-Модя, що в них замінює російський семик; мордовська коляда така сама, як і в росіян. Г. Мельников знаходити з цього приводу, що взагалі древя мордовська вірова вірогідно мала велику подібність з стародавніми язичницькими враженнями російських слов'ян; можливо навіть, що й у тих, і в інших язичництва віруючі були тотожні, але в росіян, які прийняли християнство 9 століть тому, вирували ці соки.
абсолютно забуті, хоча все-таки деякі спогади про них збереглися в різних обрядах, мордва-же, звернена в християнство порівняно недавно, кілька зв'язків пам'ятати свою стару віру.