Трохи не досягаючи Самари, на низинній площині лугової сторони, височить вельми оригінальний курган, званий "Царів курган", розташоване по його бік село, називається "Царівщина". Форма кургану, видного дуже здалеку, дуже оригінальна: вона представляє собою сеєричний сегмент і притому настільки правильний, що сама ця правильність натякає як би на штучність походження кургану. З приводу Царьова кургану існувати сказане такого роду: тут Тоан Грозний своє незліченне військо вважав; наказав він кожному воїну жменю землі принести на м'є ночівлі, і ось військо його, Царьов курган, насипало. Скажи це-не російського походження; запозичено воно з мордовських пісень про царя Тоанн Грозному, а і'сен цих існувало і існує донині кілька. Чудово, що у мордви збереглася особливо свіжа пам'ять про Тоану Грозного. Будь-яка мордовська п'єня про нього, будучи перекладена на правильну російську мову, починається такими словами (див. С. Монастирек, стор. 205):
„Грізний був великий-цар, наш батюшка, Перший царю Іване Васильовичу!
Крізь дрімучій ліфе з військом-силою Він пройшов землю мордовську,
Себ царство взяв Казанське, Мимохідь-Астраханське,
Вивів Герфіла з Новгорода,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Нижче Царьова кургану долина Волги дещо стискається і обидва береги робляться крутими, утворюючи як би ущелину; місце це називається Самарськими воротами. Найбільші ворота утворюють собою: з одного берега Сьєрна гора, що видається над рівнем Волги на 100 саж. висоти, а з іншого — віконці хребта Соколиних гір, що прямують по лівій стороні річки Соки.
- Глава УТ.
Від Самари до Дариціна,
амара-по виражено П. Алабіна-"квіток, що розпустився на наших очах". В. Немирович-Данченко характеризувати Самару так: "це місто майбутнього, це здоровий - кров з молоком-юнак, перед яким все рожевіє і метушиться в променях сонця, що сходить для нього". У той час, коли це було сказано, під «висхідним сонцем, мабуть, мається на увазі прокладка величезного жовчного шляху, значна частина якого тепер вже існує і ще до того ж у вигляді двох втвей, що поділяються в Кінел (недалеко за Самарою): один шлях, менфе довгий, йде відь Самари через Бузулук на Оренбург, інший же, головнфіпій, прямує від неї через Бугуруслан, Уфу на Золотоуст, Челябінськ і т. д. Таким чином "висхідне в сонце." Що ж зображувати тепер із себе Самара, це місто, справжня кар'єра якого почалася так недавно і так успішно?
Перш ніж говорити про справжнє Самари, скажімо кілька слів про це минуле.
"Самарська країна" стає відомою в ХШ в'іф. То перод, коли місцевість, що становить нині% Самарську губерншо, була гідною кочівні-